Катерино, я все розумію, але і мама до нас не часто приїжджає, тому якщо можеш, то зустрінь її, – каже мені чоловік. В той день я мала багато важливих справ по роботі, але розуміла, що свекруха і справді до нас рідко приїжджає, тому я зателефонувала на роботу і сказала, що беру вихідний за свій рахунок. У мене на наступний день мав бути день народження, то ж начальник з розумінням поставився до ситуації, і відпустив мне на два дні. Юрій поїхав на роботу, сказав, що буде ближче до вечора, а я тим часом взялася до приготування страв, бо хотілося якомога гостинніше зустріти маму мого чоловіка. Вона настільки хороша людина, що я таких і справді мало зустрічала
– Катерино, я все розумію, але і мама до нас не часто приїжджає, тому якщо можеш, то зустрінь її, – каже мені чоловік. В той день я мала
Як же я несправедливо з батьком своїм повелася, – картала себе Наталка, але усвідомлювала, що все занадто пізно. Але вона і уявити не могла, що все саме так може обернутися. Наталка дивилася на документи і не могла повірити своїм очам – вона рідного батька практично вигнала з дому, а він ось все своє майно залишив їй, не тримав образи. Каяття жінки було запізнілим, адже вже пів року, як батька не стало
– Як же я несправедливо з батьком своїм повелася, – картала себе Наталка, але усвідомлювала, що все занадто пізно. Але вона і уявити не могла, що все саме
В Італії я лежала в стаціонарі доволі довго, і треба було, щоб біля мене хтось був. Я запропонувала першій невістці Софії, щоб вона місяць побула зі мною, а я їй заплачу ту тисячу євро, яку вона могла собі заробити. Проте, Софія відмовилася. Вона сказала, що я їй не мама, аби вона мене обходила. Її словами я була прикро вражена, адже відколи мій син пішов від неї, я їх з онуком не залишала, я ж до неї весь цей час як до доньки рідної ставилася. І яким же було моє здивування, коли до мене в Італію приїхала Оксана, моя друга невістка
Моя історія про те, що не завжди все так, як здається. Мені у важкий момент допомогла людина, від якої я цього найменше сподівалася. В мене є єдиний син,
Не добре це ти робиш, сестричко. Ти гроші на перше місце поставила, – одного разу Галина, рідна сестра Ярослави, сказала тій, що так не можна з рідним чоловіком, мовляв, він теж відпочити хоче, та й з донечкою побачитися. Ярославу слова сестри дуже зачепили, вона відразу відповіла, щоб та не втручалася, бо це не її справа. А вона не хоче жити, як Галина – від зарплати до зарплати і в старій хаті. – Якщо не хочеш, – каже Галина, – то і сама йди і працюй. – А у мене на це чоловік є, – в’їдливо відповіла Ярослава
– А хіба чоловік не для того, щоб гроші заробляти? У мене є будинок, бо чоловік хороший, – хвалилася Ярослава своїм щастям перед родичами та сусідами. Вона щиро
Ну де ти ходиш, ми з сином тебе уже зачекалися? – не дочекавшись відповіді, почав незнайомий голос. – Ви хто? – перепитала я. – О, цікавий поворот. А ви хто? – зухвало запитав мене жіночий голос на тому кінці. – Я – дружина Мирона, – кажу. – То і добре, що ви слухавку взяли. Напевно, настав час. От Мирон вам нехай і розкаже, хто я. Незнайомка поставила слухавку, а я аж присіла, подумала, що мене хтось розігрує
– Ну де ти ходиш, ми з сином тебе уже зачекалися? – не дочекавшись відповіді, почав незнайомий голос. – Ви хто? – перепитала я. – О, цікавий поворот.
Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути десь там. Марія ледве тримала себе в руках, коли син зателефонував їй в Італію, і дав знати, що грошей в передачі нема, зокрема у тому сховку, про який вони домовилися. Від почутого заробітчанці земля пішла з-під ніг, адже пропало 8 тисяч євро, які вона передала з Італії
– Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути десь там. Марія ледве тримала себе в руках, коли син зателефонував їй в Італію,
Я сама поїду в Буковель на свій день народження. Ти ж не проти? – заявила Лариса своєму чоловікові. Василь відреагував спокійно, мовляв, хочеш – їдь, нічого особливо в цьому немає. Лариса зраділа, замовила собі готель і поїхала на гірськолижний курорт. Хто ж знав, що ця поїздка переверне її життя? В Буковелі вона зустріла свого колишнього однокласника Любомира. Не бачились вони багато років, пішли в ресторан. Коли Любомир почув, що у Лариси ювілей, звідкись відразу з’явився величезний букет квітів – улюблені червоні троянди Лариси. Якою ж щасливою вона тоді була, почувалася справжньою жінкою, дивилася на Любомира і розуміла, що саме так і має виглядати справжній чоловік
– Не правильно я живу, не за того я вийшла заміж, – не раз собі думала Лариса, дивлячись на свого чоловіка. З Василем вони прожили 20 років, Лариса
В той день вже начебто і виглянуло сонечко, але ще було доволі холодно. Люба, як завжди, дивилася у вікно. Раптом її наче осінило – вона глянула на невістку, і побачила в неї доволі округлий животик. Стара поношена куртка уже не защіпалася на Ніні. “Господи, це ж я бабусею тепер стану” – промайнуло в голові у Люби. Вона підійшла до шафи, глянула чи на місці гроші, потім накинула на себе куртку і побігла до сусідки. – Твій зять ще на роботу не поїхав? – запитала з порогу. – Ні, – здивовано відповіла сусідка. – То скажи, хай на мене зачекає, маю одну справу, лише додому по сумку забіжу
– І що ти собі, сину, таке вбрав? Та за тебе будь-яка дівчина з нашого села готова була заміж вийти, а ти собі з міста привіз! Приїхала без
На Анну відразу всі звернули увагу, бо вона була надто молода для заробітчанства. – Скільки тобі років, дівчино? – спитала найстарша заробітчанка. – 23 виповнилося, – тихо відповіла Анна і опустила очі. – А чого ж ти у світи подалася? Ти ж заміжня, он, обручка на пальці. Сиділа б біля свого чоловіка, – порадила дівчині старша колега, у якої вже був неабиякий досвід заробітчанства. – Ви праві, тітко Галино, не добре я зробила, коли сім’ю залишила. Та я не про чоловіка зараз кажу, а про маленького сина, – сказала, і заплакала
– Як нема щастя, то не треба і долі, – розповідає Анна свою історію таким же заробітчанкам як і вона сама. В неділю в парку на Ребібії людно,
Мамо, чому все найкраще завжди дістається Олені? Ти її більше любиш, ніж мене, – плакалася Анна. – Донечко, от з чого ти це взяла? Я люблю вас однаково, – мама якомога лагідніше намагалася пояснити доньці, що її припущення несправедливі, адже як можна любити одну дитину сильніше за іншу? Але Анна була невблаганна, влаштувала неабияку сцену, бо вважала вчинок мами несправедливим. Коли Оленка оголосила, що заміж виходить, батьки відразу вирішили, що впустять молодят в нову хату, в принципі, рішення логічне. Але воно дуже не сподобалося молодшій доньці. Анна розцінила це як те, що батьки її не люблять
– Мамо, чому все найкраще завжди дістається Олені? Ти її більше любиш, ніж мене, – плакалася Анна. – Донечко, от з чого ти це взяла? Я люблю вас

You cannot copy content of this page