op

Коли Лілія виходила заміж за Степана, всі її подруги крутили носом. – Ти, міська дівчина і в село? – зітхала колежанка з університету. – Там же трактори замість

У Люби було добре серце. Ще з дитинства вона любила доглядати за всім живим: і за квітами, і за бабусею, і за малими братами. Коли виросла, працювала у

– Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена,

– Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама, розкладаючи на столі вареники. – Юрко тебе любить, з ним будеш як за кам’яною стіною. А твій

Наталя все життя була «правильною» жінкою. Вийшла заміж у дев’ятнадцять, коли Віктор повернувся з армії. Спершу жили в гуртожитку, потім разом будували хату. Вона працювала у бухгалтерії, він

Коли Ганна Степанівна залишилася сама після відходу чоловіка, їй було трохи за шістдесят. Старша донька жила у Львові, мала свою сім’ю, рідко приїжджала. Молодший син Михайло працював у

Іван приїхав на курорт вперше. Йому щойно виповнилося двадцять два. Закінчив інститут, отримав диплом інженера, і батьки на день народження подарували путівку в санаторій, щоб він підправив своє

– Ти не забула, що сьогодні твій день? – Оксана поглянула на себе в дзеркало, поправила сиве пасмо волосся і сумно усміхнулась. Їй сьогодні шістдесят. Двадцять пʼять із

Коли Марії було тридцять три, вона поїхала за кордон. Від болю в горлі стискало, коли прощалась із дітьми. Синові було десять, донечці – сім. Чоловік уже пів року

Тамара ніколи не мала черги з залицяльників. Відколи себе пам’ятала – у школі, в інституті, на роботі – вона завжди була “добра подруга”, “надійне плече”, “людина з гумором”,