op

Зранку задзвонив телефон. Я саме поралася на кухні — пекла млинці, Аліна ще спала після нічної зміни в кафе. Субота ж, нарешті вихідний у дитини, хай хоч виспиться.

Ірині було двадцять вісім, коли вона зустріла Віктора. Не те щоб вона шукала любов — після кількох невдалих романів і довгих років самотності вона вже й не вірила, що

Ольга стояла посеред двору, дивилася на знайомі стіни старої хати й не вірила, що це вже не її дім. Вона поверталася з Італії після багатьох років важкої праці

Коли Іван привів Олену до хати, Марія Степанівна не знала, плакати їй чи сміятися. — Оце ти, сину, наречену собі вибрав? — прошепотіла вона тоді, коли молодята переступили

У селі про тітку Марію всі казали: «От якби всі тещі були такі, то й розлучень би не було». Вона й справді була жінкою з головою — не

Коли Марина була малою, вона завжди відчувала: любов у домі розподілена нерівномірно. Їй дісталося більше обов’язків, ніж ніжності, а молодшому братові Андрію — більше усмішок і поблажок. —

Олена прокинулася того ранку з відчуттям свята. У дзеркалі на неї дивилася звичайна сільська жінка — з теплими очима, що знали і сміх, і сльози, з сивиною, яку

Інна стояла біля вікна, притискаючи до грудей чашку з кавою. На підвіконні лежали квитанції — останній платіж за квартиру. Вона ще не вірила: нарешті — своє. Свої стіни,

Христина завжди відчувала себе зайвою. З дитинства, ще коли вона ходила в школу, їй здавалося, що мамина любов ділилася нерівно — більша частина завжди перепадала Юлії. Мама могла