op

— Ми тоді вам на житло доклали солідну частину, отже, тепер твоя черга виручити брата, — оголосила мама перед усіма родичами, коли офіціантка якраз прибирала зі столу тарілки

— Ключі від трактора поклади на стіл, Василю, і йди пішки до своєї любої тещі орати! — Ганно, ти при своєму розумі таке рідному братові заявляти перед самим

— Тільки не кажи мені, мамо, що мій чоловік усе це вигадав і просто так бере чужі гроші, — донька дивилася на неї втомленими очима, тримаючи в руках

У невеликій кімнатці на околиці Неаполя пахло сухою лавандою, праскою і старими меблями. Ольга сиділа на краю вузького ліжка й дивилася на розкриту валізу. Валіза була новенька, темно-синя,

— З чого ти взяла, що найстарша донька завжди зобов’язана тягнути все на собі? — заявила мені сестра просто з порога, струшуючи попіл на щойно вимиту підлогу. Я

– Ти за нього заміж зібралася, дочко? Та він же повільний – до пенсії тобі «доброго ранку» вимовляти буде, а ти стоятимеш і чекатимеш! Катерина Василівна гримнула кришкою

— Ти ж казала, що вона в тебе сумирна і слова впоперек не скаже, то звідки вона дізнається? — долинало з відчиненої кімнати разом із брязкотом ложечки об

— Ти вибираєш чужу жінку, а не рідну матір, яка тобі життя віддала? Свекруха стояла посеред зали, схрестивши руки, і дивилася на свого сина так, ніби він винен

— Або ти вибираєш власну матір і спокійне майбутнє, або збираєш речі просто зараз і йдеш на чужі хліби. Світлана Василівна не підвищувала голосу. Вона вміла говорити так,

— Ти знову віддала всю свою додаткову платню чужим людям за старі мостини, коли в нас кожна копійка має йти на спільну справу? Михайло стояв на порозі великої