op

Коли вуйко Петро нас всіх обдзвонив, і сказав скинутися по 5 тисяч гривень, першою моєю реакцією була думка, що з ним не все гаразд. Нещодавно не стало нашої

– Галю, в селі лише про тебе і говорять! – спішила передати по телефону останні новини моя сестра. – Майстри як закінчили твій будинок, то люди спеціально йшли

– Це якесь непорозуміння, Славко не міг так з нами усіма вчинити, – голосила Ольга, рідна сестра мого чоловіка. Вона була вкрай незадоволена тим, який заповіт склав її

– Привіт, Марусе, впізнаєш? Впустиш в хату? – чую я чоловічий голос з вулиці, але поки не підвелася, то не побачила, хто це. Я якраз в грядках була,

– І що, Марино, ти отак все пробачиш і приймеш свого Степана, наче нічого і не було? – питає цікава сусідка. – Шкода мені тебе, хіба ти для

– Михайле, ось візьми, від щирої душі пропоную, – Ганна витягла із сховку 500 гривень і протягла їх сусіду. Але той відразу відвернувся від неї із словами: –

Помінятися квартирами – це була благородна ідея моєї свекрухи. Вона сама прийшла до нас з пропозицією нам переїхати у її більшу, двокімнатну квартиру, а вона переселиться в мою

– Навіть чути нічого не хочу, ти за нього заміж не вийдеш, і крапка, – сказав батько і зачинив за собою двері, а потім поїхав у справах, наче

Мій чоловік не отримав від своїх батьків абсолютно нічого, бо його мама вирішила, що доньці придане більше потрібне, ніж сину. Я пам’ятаю той час, коли свекруха все переписала

– І чого ти так стараєшся? Гроші мама мені віддасть, – переконувала старша донька Ірина молодшу. – Це ми ще побачимо, я б на твоєму місці не була