fbpx

Я в цій родині – невістка, та мені приємно було дивитися, як рідні брати і сестра між собою дружно живуть, я завжди захоплювалася їхніми стосунками. Найчастіше ми збиралися в селі у Ярослава, кожен привозив з собою якісь продукти, і ми влаштовували чудові, теплі, родинні посиденьки. Але так було до того моменту, поки не довелося ділити майно. Нещодавно, на жаль, раптово не стало Ярослава. І поки ми всі сумували і оплакували його, Ольга вирішила все майно брата переписати на себе

– Це якесь непорозуміння, Славко не міг так з нами усіма вчинити, – голосила Ольга, рідна сестра мого чоловіка. Вона була вкрай незадоволена тим, який заповіт склав її покійний брат.

У мого чоловіка була велика, дружна родина – три брати і сестра Ольга. Так склалося, що в родинному будинку залишився жити молодший син Ярослав, який не був одруженим, не мав ні сім’ї, ні дітей.

Господарем він був дуже хорошим, довів до ладу будинок, таку красу зробив усюди, що любо глянути. Тому ми всі і збиралися у нього частенько.

Я в цій родині – невістка, та мені приємно було дивитися, як рідні брати і сестра між собою дружно живуть, я завжди захоплювалася їхніми стосунками.

Найчастіше ми збиралися в селі у Ярослава, кожен привозив з собою якісь продукти, і ми влаштовували чудові, теплі, родинні посиденьки.

Але так було до того моменту, поки не довелося ділити майно. Нещодавно, на жаль, раптово не стало Ярослава. І поки ми всі сумували і оплакували його, Ольга вирішила все майно брата переписати на себе.

Аргументувала вона це тим, що вона – єдина донька в батьків, і саме їй мало б все належати з самого початку. Але Оля вийшла заміж, пішла жити до свого чоловіка, а біля батьків залишився неодружений брат, саме він доглядав і маму, і тата до кінця.

Ольга майже відразу кинулася до документів, і тут з’ясовується, що Ярослав завбачливо зробив заповіт. Його вибір впав на племінника Олексія. У них був якийсь особливий зв’язок, Олексій дуже любив дядька, часто приїжджав до нього, дослухався до його порад, тому Ярослав, який не мав своїх дітей, вважав його своїм сином.

Олексій ще не одружений, і для нього самого стало неабияким сюрпризом воля дядька. Особисто я і мій чоловік не мали нічого проти, не чужим же людям Ярослав все віддав.

А от Ольга ніяк не може з цим змиритися. Вона вважає це несправедливим і хоче подаватися в суд, а також прагне в цьому нашої підтримки.

Вона нам кілька разів телефонувала, розповідала різні неприємні речі про брата і племінника. Я чоловікові сказала, що ми в це втручатися не будемо, нам цього не потрібно.

Через це Ольга тепер злиться і на нас. Одним словом, тепер я не впізнаю родичів свого чоловіка – усі пересварилися через спадщину.

Не дарма кажуть, що родина дружно живе тоді, коли нема що ділити. Я вже сама в цьому переконалася. Я 25 років знала Ольгу, але ніколи її такою не бачила, зараз я її просто не впізнаю.

От як можна через якийсь будинок посваритися з усією ріднею і з рідним племінником? Мені Олексій подобається, я радію, що родинний будинок дістанеться йому.

У нас теж є діти, але ми самі маємо їх забезпечити житлом, а не чекати на спадщину. Ну хіба не так?

Але Ольга вважає, що будинок батьків має дістатися їй як єдиній доньці.

А яка ваша думка? Чи права сестра чоловіка в цій ситуації?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page