op
Коли я понад 20 років працювала в Іспанії і все висилала додому доньці, я вважала, що роблю все правильно, адже ми рідні люди, і зараз я своїй дитині
– Хоч тобі і байдуже, але твій син одружується, і ти, як мама, мала б йому квартиру купити, – зателефонувала мені в Італію моя колишня свекруха. Я сказала,
Той день, коли Надія виходила заміж, мав стати найщасливішим у її житті. Весілля вони робили в селі, бо і вона, і Назар були сусідами, і зналися з дитинства.
– Ти тільки не ображайся, мамо, але зніми ти цей халат, – каже мені донька. – Завтра до нас Юрій приїде, і батька з братом привезе, будемо знайомитися.
– То ти, Олесю, вважаєш, що Борис тобі не пара? – суворо запитав батько. – Я собі просто не уявляю, про що ти думаєш? Тобі зробив пропозицію серйозний
– Це мій син, я його мама, і цей факт нічого не змінить. А ти – дружина. Перша. Але ніхто не сказав, що не буде іншої, життя ж
– Бабусю, я тут подумала, що на дворі спека, і тому я купила тобі кондиціонер. Ти ж не проти? – щебече Юля, моя онука. Сказати чесно, я дещо
– Бабусю, як ти могла так зробити? Я ж уже нареченому сказала, що у мене буде квартира, – картає мене моя онучка. У нас в цьому році влітку
Коли вуйко Петро нас всіх обдзвонив, і сказав скинутися по 5 тисяч гривень, першою моєю реакцією була думка, що з ним не все гаразд. Нещодавно не стало нашої
– Галю, в селі лише про тебе і говорять! – спішила передати по телефону останні новини моя сестра. – Майстри як закінчили твій будинок, то люди спеціально йшли