op

– І що ти, Раїсо, тепер думаєш робити? Як жити збираєшся? – питає мене сестра, до якої я прийшла першої, щоб розповісти про все, що сталося. – Сама

– Галино, ти? – здивовано запитала мене Наталка, відчинивши двері. Вона стояла мов вкопана, наче не мене, свою найкращу подругу побачила, а примару яку. – І довго ще

– Я знаю, що ти її ніколи не любила, тому і не просив тебе їздити до неї в село. Але її не стало, і ти, як невістка, мала

– Зоряно, сестрі потрібні гроші, можеш закинути їй на картку дві тисячі гривень? Донечко, поповни Лесі рахунок, а то їй заблокували телефон. Племінникам нове взуття потрібне, купиш? –

– В 45 років заміж? Мамо, а ти про нас подумала? Та й що люди скажуть? – намагалася я напоумити свою маму, коли вона нам заявила, що буде

– На жаль, наш прогноз невтішний, ваша донька не зможе ходити, – сказав лікар. – Але ви можете спробувати ще поїхати за кордон, може наші колеги вам скажуть

– Олено Вікторівно, до вас пацієнт, він без запису, але каже, що це терміново, – медсестра не знала, чи впускати наполегливого чоловіка без черги, але він не залишив

Думка про те, що мої діти приходять до мене лише за грошима, не раз у мене самої проскакувала в голові, але я її відганяла від себе, бо ж

– Мамо, збирайся, у нас для тебе сюрприз є! – повідомили мені радісно дві мої доньки, які приїхали з самого ранку в суботу. Я кілька днів тому вийшла

– І що, ти отак рідну доньку з онуками з хати винежеш заради чужого чоловіка? – каже мені донька з претензією. – Я вас не на вулицю виганяю,