op

— Любомире, поясни мені спокійно, чому рахунок на нові обігрівачі та мінеральну вату знову скинули мені, якщо отримувачем стоїть твоя сестра? Галина піднесла телефон майже впритул до очей

— Не подобається борщ? То хай ваш син тепер сам варить, або ви йому готуйте, а з мене досить! Ці слова зірвалися з язика самі собою, коли тарілка

— Якби мені сьогодні довелося знову одружуватися, я б на Марії точно не зупинився, — гучно вимовив Сергій і підняв келих із компотом, широко всміхаючись усім присутнім. —

— Квартиру я залишаю собі, а ти до кінця місяця збери речі й винайми щось скромне, бо одній жінці багато простору не треба. Саме з цих слів почався

— Скажи мені тільки одне: ти хоч трохи задихався, коли бігав у той день між двома пологовими будинками, чи букети квітів купував одразу оптом в одному кіоску? Чоловік

— Якщо жінка не може вранці нагодувати чоловіка гарячим сніданком, то гріш ціна такій господині, хоч би вона там у своїй лікарні хоч світ рятувала! Саме цими словами

— Двері мені відчини по-людськи, я вже десять хвилин ключем шкребуся, а він не підходить! Голос за дверима лунав глухо, але так наполегливо й голосно, що заглушив навіть

Двері за Василем клацнули з глухим, важким звуком. Не гримнули — Василь ніколи не гримав дверима, він взагалі все робив тихо, ґрунтовно, по-хазяйськи. Але той сухий металевий звук

— Назаре, я не дозволю тобі продати батьківську хату, про це навіть не думай! Марія стояла біля хвіртки. В одній руці тримала в’язку ключів, у другій — важку

— Наталко, ти цей сир не чіпай, я його собі купив, — спокійно сказав чоловік, навіть не підводячи очей від екрана свого телефона. Вона завмерла біля відчиненого холодильника