op

— Мамо, нам потрібно серйозно поговорити, — Ірина нервово перебирала пальцями китиці на оксамитовій скатертині, її погляд уперто уникав очей матері. У скронях стукотіло від напруги, а повітря

— І ти хочеш, щоб я тобі ще й гроші дала, Владиславе?! — випалила Олена, навіть не знявши пальто. — Почалося, — пробурчав брат, відводячи погляд від її

Ліда завжди вважала себе жінкою, якій пощастило вдруге. Після невдалого першого шлюбу, коли залишилася з дорослим сином і порожнім серцем, доля послала їй Петра — спокійного, розважливого, надійного.

Світлана сиділа на лавці біля парку, куди часто приходила подумати. Осіннє листя тихо шелестіло під ногами, а серце билося неспокійно. Вона знову прокручувала в голові розмову з колишнім

Життя в Олени ззовні було ніби гарне — своя квартира, стабільна робота в офісі, чоловік, двоє дітей, яких вона обожнювала. Але всередині неї давно жила одна постійна тривога

Життя на пенсії — воно просте, розмірене і дещо економне. Навіть якщо маєш пенсію трохи більшу, ніж у більшості, і ще якісь підробітки час від часу — усе

— Через таку дрібницю я навіть з роботи не буду відпрошуватися, — сказала мені мама, коли я її запросила на своє весілля Я стояла з телефоном у руці,

— Я все знаю про тебе, Зоряно! — двері грюкнули так, що люстра задзвеніла. — Все! — голос свекрухи хрипів від обурення. — Тепер я все розкажу своєму

— Що це? — голос Максима був незвичним, як шурхіт заліза по склу. Він кинув на кухонний стіл тонку теку з файлами. — Я питаю, що це за

— Марино, нам треба серйозно поговорити, — Денис сів на край кухонного столу, спостерігаючи, як дружина готує вечерю. — Про що? — Марина помішувала соус для пасти, намагаючись