Коли ми з Оленою одружилися, у неї був син від першого шлюбу. Спочатку все добре було і мене все влаштовувало, а потім дружина сказала, що ми чекаємо дитину і все змінилося швидко. Якось я купив дитячий велосипед, який надовго забрав спокій в нашій родині
Коли я вперше побачив Олену, вона стояла біля кавомашини в офісі, наче героїня з фільму успішної жінки. Я зустрів Олену, коли їй було тридцять п’ять. Вона вже була
Мама в стаціонарі була, а Вікторія вже про спадщину думала, подумки ділила квартиру. – Віко, а чи не рано ти мамі про це говориш? – не розумів дружини Олег, – зазвичай потрібно підтримати рідну людину. – Їй уже все одно! А Алісі з двома дітьми жити ніде. Ти про них подумай краще, – відповіла Вікторія і стала шукати телефон нотаріуса, щоб якнайшвидше оформити все, бо знала, що ще є один спадкоємець
Коли липневе сонце гріло асфальт, а з-за вікна долинав сміх сусідської дітвори, Олена Петрівна тихо рахувала дні. Не до пенсії, не до свят — до чогось набагато вагомішого.
Син з невісткою по черзі щодня бігають до мене. – Мамо, Олег навіть не подзвонив мені в обідню перерву, як зазвичай, – якось стала скаржитися мені на мого сина невістка. Я Мар’яні завжди годила, постійно підбирала слова, але цього разу вирішила, що маю їй правду сказати, бо вона мене дуже втомила
Мій старенький годинник на стіні повільно рахує хвилини. Десята вечора вже. Знову. Я сиджу на кухні, заварила собі улюбленого чаю і дивлюся у вікно. За ним — нічний
Нещодавно в нашому місті з’явився колишній чоловік моєї дружини, він в Європі десь був. Тамара колись з ним важко розлучалася, він залишив її і до іншої пішов. Дружина просила його залишитися з ними, але він не слухав її, а з тією пані подався за кордон. Я виховував їх сина, як рідну дитину, а тепер він приїхав і вони обоє тягнуться за ним
Я зі своєю дружиною Тамарою живемо в шлюбі вже майже 7 років. Спільних дітей у нас, на жаль, поки немає, хоча я сподіваюся, що скоро таки станемо батьками
На сімейній нараді ми всі разом вирішили, що продамо свою квартиру з чоловіком, плюс мамине житло і купимо велику трикімнатну квартиру, а маму мою до себе жити заберемо. Так і зробили. Зразу раділи усі, усім добре було, але коли мама вийшла на пенсію, все змінилося дуже
Почну з того, що відтоді, як я вийшла заміж, пройшло вже чимало часу. З Павлом живемо ми разом ось, як 22 роки. Я зустріла свого майбутнього чоловіка, коли
Привіт, Олено. Це твій батько. Той, що рідний, – незнайомий голос прозвучав в телефоні, хоча я вже і так зрозуміла хто це. Я не могла повірити, що через стільки років рідний батько з’явився в моєму житті. Він колись залишив мене з мамою, а тепер дуже просив, щоб я з ним зустрілася. Я вагалася, не знала, що робити, але таки прийняла рішення, про що шкодую тепер
Я сиділа у кріслі свого кабінету, намагаючись зосередитися на звіті, але думки постійно поверталися до вчорашньої зустрічі. Навіть зараз, коли трохи часу минуло, я відчуваю, що, напевно, моя
Того дня я дуже втомилася на роботі, прийшла додому і просто заснула. Чоловік, коли повернувся з роботи, відразу мене розбудив, щоб я йому розігріла вечерю. Мені так прикро було, що він мене ні краплі не пошкодував, адже вечеря була приготовлена мною і він сам міг її спокійно розігріти, але вирішив розбудити мене, бо не шкодував. Я відразу встала, зібрала найнеобхідніші речі і поїхала ночувати до своїх батьків. Але вони мене розчарували дуже
Щиро кажучи, чомусь я зараз відчуваю, що, напевно, моя історія не буде новою. Але все ж мені дуже хочеться почути слушну пораду людей, яким буде шкода мене, саме
Коли чоловік був у ванній, пролунав дзвінок. – Це, мабуть, батько мій, він обіцяв подзвонити! Підійди ти до телефону, будь ласка, я не можу зараз сам, – сказав Михайло дружині. Аліна підійшла до тумбочки, на якій лежав телефон, і вже хотіла відповісти, як раптом помітила, що дзвонить хтось інший, а не її свекор. Дзвінок був у месенджері, і крім імені контакту – «Сонечко», була видна ще й фотографія якась. Коли Аліна на неї подивилася, то не повірила своїм очам. На фото була незнайома молода дівчина поряд з її чоловіком. І відразу прийшло від неї повідомлення
Аліна завжди вважала себе досить таки сильною жінкою, яка здатна впоратися з будь-якими життєвими негараздами. Вона любила свій спокійний ритм життя, гармонію та взаєморозуміння у родині і переконання,
Коли жити в Києві було зовсім складно, Тетяна з Матвієм вирішили продавати квартиру і купили будинок за містом. Будинок великий двоповерховий гарно облаштували, чоловік добре заробляв, тому сім’я сподівалася, що тепер їх чекатиме тиша та спокій. Столичні родичі, що приїхали на новосілля, не могли приховати свого захоплення, а дехто – і відвертої заздрості, що не можна було не помітити. Тетяна ще не знала тоді, чим їй обернеться ця заздрість
Тетяна не любила ранки, а особливо останнім часом. І це було зовсім не тому, що вона була лініва, а тому, що кожен ранок здавався без кінця повторюваним фільмом.
Повернувшись з роботи, Ярина запакувала дві дорожні сумки, поклала ключі на стіл і оголосила синам і чоловікові: – Я їду. Де мене шукати, ви знаєте. Захочете жити зі мною, я залишаю два ключі від своєї квартири на тумбочці. Приїжджайте в будь-який час. Я завжди там на вас чекатиму. Прийшла в квартиру батьків і стала чекати, що їй зателефонує чоловік. Довго дуже чекала, а він все не дзвонив і не дзвонив. Лише тоді жінка зрозуміла, що може все вийти не так, як вона собі запланувала
Ярина стояла в дверях, розглядаючи батьківську квартиру, яку не відвідувала вже понад двадцять років. У кожній тріщині на стіні, у кожному порожньому місці вона відчувала смуток колишніх часів,

You cannot copy content of this page