Головна

Oks

Усе почалося з маленької дрібниці, яка спочатку здалася мені незначною. Я, одного разу, просто взяла телефон чоловіка, хотіла там щось глянути, але, випадково, побачила там дивне повідомлення, від людини, яку я не знала. Я себе вмовляла не читати його, бо ніколи в речах чоловіка не рилася і вважала це недобрим. Але, цього разу, моя цікавість взяла гору, наче магнітом тягнуло відкрити його. Та краще б я цього не робила
Життєві історії 0
Мені важко сьогодні, як ніколи раніше, хоча я все робила для того, щоб усім навколо мене добре жилося, але, в цей час, зовсім забула про себе. Та хоча
Після розлучення Олена з Андрієм все ніяк не могли поділити квартиру між собою, це виявилося каменем спотикання, адже кожен вважав, що має більше право на неї. Та Олена мала де жити, адже вона іншого з квартирою собі швидко знайшла, тому воліла її швидко продати за будь-які гроші. А Андрій вважав, що квартира має залишитися йому, адже більше не має де жити
Життєві історії 0
Андрій та Олена познайомилися багато років тому ще під час навчання в університеті. Вони були ще зовсім молодими, енергійними та впертими, людьми, які прагнули в майбутньому багато чого
Коли чоловік Марини почав працювати на державній роботі і мало заробляв, але хотів будувати кар’єру, вона працювала перукарем. Розуміючи, що справи у них геть недобрі, Марина працювала з ранку до ночі, до неї й додому люди приходили і ще брала роботу на вихідні. А коли Данило став більше заробляти, то вже по-іншому співав. – Зараз все на мені тримається, я працюю один, тому одягу нового собі місяців 3 не купуй, сама собі волосся стрижи, не ходи на манікюр, лише синові купуй все необхідне
Життєві історії 0
Марина, як лише вийшла заміж, поїхали з чоловіком жити до столиці. Вони обоє з бідних сімей, тому на якусь допомогу родини навіть не могли розраховувати, на жаль. В
Надія на вихідні в село поїхала маму провідати. Так добре було їй там, наче в дитинстві: мамина тепленька грубка, пироги з яблуками та капустою, домашнє молочко і запашний з печі борщ. Так хотілося залишитися в мами назавжди, але на роботу в понеділок. По дорозі додому вирішила заїхати в сільський магазин, тітка Одарка там сухофрукти завжди продавала, які робила сама. – А що це за пані така на авто у нашому селі робить? Тут такі жінки рідкість, – почула знайомий чоловічий голос. – Це ти? Я тебе, Миколо, в будь-якому вигляді серед мільйонів людей впізнаю. Які були часи
Життєві історії 0
Надія поверталася з села у місто на своєму авто. Вона провідувала свою стареньку маму, сумно було залишати її маленьку затишну хатину, де матуся щоразу називала її донечкою, хоча
В минулу п’ятницю Ніна з чоловіком зібралися в гості в село до батьків, вони нещодавно хату купили. Вона перед тим тиждень ходила по магазинах, вибираючи подарунки для батьків і продукти. Цілий багажник навезли всякого добра, Михайло заніс батькам в хату. – Ми, здається, з татом тобі вже не один раз говорили про твої нам подарунки та смаколики різні! Навіщо ти їх щоразу привозиш до нас повні торби? – сердито мовила мати
Життєві історії 0
Ніна приїхала в гості до мами й тата, які нещодавно купили будинок невеличкий в селі. І знову привезла дві повні великі сумки їм різних подарунків. У хаті виявилася
Моя двоюрідна сестра якось мені подзвонила, дуже скаржилася на своє життя, а потім попросила, щоб ми з Андрієм попросили своїх квартирантів з’їхати з нашої квартири, а здати в оренду їм, бо зі своєю свекрухою жити разом більше не може вона. Чоловікові було шкода, бо квартиранти наші – люди порядні і відповідальні були, вчасно сплачували гроші, але й відмовити я сестрі не могла. Лише зараз дуже шкодую, що таки вмовила тоді чоловіка зробити добро родичам моїм
Життєві історії 0
Моя сестра Леся, так склалося, дуже пізно вийшла заміж, чоловік був молодшим за неї майже на 3 роки. Жили вони, перший час, в квартирі його мами. Лесі було
Минуло лише 3 місяця, як чоловіка не стало, а Наталя Олександрівна звикнути до цієї думки не могла. Важко було усвідомити, що не потрібно сніданок готувати на двох, вдома її ніхто не чекає і порадитися більше ні з ким. – Мамо, ми приїхали поговорити з тобою про спадщину. За три місяці потрібно буде оформляти всі папери – кому що належить. Ми вирішили, що про це треба домовитись заздалегідь, щоб потім не гаяти часу на суперечки. Перше твою квартиру продамо, – сказав син. – Яка квартира? Я ж тут живу, – не вірила мати
Життєві історії 0
Наталі Олександрівні навіть у найгіршому сні не могло наснитися, що вона так рано залишиться без чоловіка. Жінка щойно вийшла на пенсію, але вдома сидіти поки що не збиралася
В той день Іван поспішав до батьків, хвилювався, бо мав їм повідомити, що розлучається. Батькам обом вже під 80, він знав, що вони сумуватимуть дуже. – Ооо, чудово, синочку, що ти прийняв таке рішення, ми з матір’ю з радістю сприйняли цю новину, нам давно вже важко жити разом, теж про розлучення думаємо, роз’їхатися мріяли вже давно, – батько аж засяяв, як про розлучення сина почув. Іван, як вкопаний стояв від несподіванки. – Ну ти ж квартиру собі будеш орендувати окрему тепер, тому обирай, кого ти з нас до себе забереш – мене чи батька, – мовила старенька мама
Життєві історії 0
Іван їхав до своїх літніх батьків з важким серцем і з каменем на душі, тому що він мав повідомити їм дуже неприємну новину, від якої вони засмутяться точно.
В середу вранці Ліда чоловікові зготувала яєчню. Він їв повільно, кривився. – Михайле, що з тобою таке? Тобі не подобається омлет, який приготувала? Можливо, пересмажила чи пересолила? – Подобається, все добре з ним, – мовив Михайло дружині. – А мені щось здається, що не подобається тобі. Ану, подивися зараз на мене? Прямо в очі заглянь, – закрався сумнів у Ліди
Життєві історії 0
Михайле, що з тобою таке? – Дружина з підозрою вдивлялася в обличчя свого чоловіка, який чомусь з якимось особливим сумом доїдав свіжоприготовлений Лідою. – Тобі не подобається омлет,
З понеділка по п’ятницю до нас з чоловіком ходила свекруха, вона гляділа нашого сина, готувала нам вечерю, поки ми на роботі були. Ми маму дуже цінували, щиро вдячні їй були і щедро за це платили. Свекруха стала добре харчуватися, змінила гардероб. А в один день сказала, несподівано: – Більше я, діти, до вас не прийду, не просіть у мене нічого і не звертайтеся. Ну я й стала випитувати – що ж було не так
Життєві історії 0
Ми з Ярославом вже 7 років живемо разом у шлюбі. Здається, ніби ціла вічність минула, відколи ми разом. Ще до нашого шлюбу я мала досить таки хорошу роботу,

You cannot copy content of this page