Головна

Oks

Надія на вихідні в село поїхала маму провідати. Так добре було їй там, наче в дитинстві: мамина тепленька грубка, пироги з яблуками та капустою, домашнє молочко і запашний з печі борщ. Так хотілося залишитися в мами назавжди, але на роботу в понеділок. По дорозі додому вирішила заїхати в сільський магазин, тітка Одарка там сухофрукти завжди продавала, які робила сама. – А що це за пані така на авто у нашому селі робить? Тут такі жінки рідкість, – почула знайомий чоловічий голос. – Це ти? Я тебе, Миколо, в будь-якому вигляді серед мільйонів людей впізнаю. Які були часи
Життєві історії 0
Надія поверталася з села у місто на своєму авто. Вона провідувала свою стареньку маму, сумно було залишати її маленьку затишну хатину, де матуся щоразу називала її донечкою, хоча
В минулу п’ятницю Ніна з чоловіком зібралися в гості в село до батьків, вони нещодавно хату купили. Вона перед тим тиждень ходила по магазинах, вибираючи подарунки для батьків і продукти. Цілий багажник навезли всякого добра, Михайло заніс батькам в хату. – Ми, здається, з татом тобі вже не один раз говорили про твої нам подарунки та смаколики різні! Навіщо ти їх щоразу привозиш до нас повні торби? – сердито мовила мати
Життєві історії 0
Ніна приїхала в гості до мами й тата, які нещодавно купили будинок невеличкий в селі. І знову привезла дві повні великі сумки їм різних подарунків. У хаті виявилася
Моя двоюрідна сестра якось мені подзвонила, дуже скаржилася на своє життя, а потім попросила, щоб ми з Андрієм попросили своїх квартирантів з’їхати з нашої квартири, а здати в оренду їм, бо зі своєю свекрухою жити разом більше не може вона. Чоловікові було шкода, бо квартиранти наші – люди порядні і відповідальні були, вчасно сплачували гроші, але й відмовити я сестрі не могла. Лише зараз дуже шкодую, що таки вмовила тоді чоловіка зробити добро родичам моїм
Життєві історії 0
Моя сестра Леся, так склалося, дуже пізно вийшла заміж, чоловік був молодшим за неї майже на 3 роки. Жили вони, перший час, в квартирі його мами. Лесі було
Минуло лише 3 місяця, як чоловіка не стало, а Наталя Олександрівна звикнути до цієї думки не могла. Важко було усвідомити, що не потрібно сніданок готувати на двох, вдома її ніхто не чекає і порадитися більше ні з ким. – Мамо, ми приїхали поговорити з тобою про спадщину. За три місяці потрібно буде оформляти всі папери – кому що належить. Ми вирішили, що про це треба домовитись заздалегідь, щоб потім не гаяти часу на суперечки. Перше твою квартиру продамо, – сказав син. – Яка квартира? Я ж тут живу, – не вірила мати
Життєві історії 0
Наталі Олександрівні навіть у найгіршому сні не могло наснитися, що вона так рано залишиться без чоловіка. Жінка щойно вийшла на пенсію, але вдома сидіти поки що не збиралася
В той день Іван поспішав до батьків, хвилювався, бо мав їм повідомити, що розлучається. Батькам обом вже під 80, він знав, що вони сумуватимуть дуже. – Ооо, чудово, синочку, що ти прийняв таке рішення, ми з матір’ю з радістю сприйняли цю новину, нам давно вже важко жити разом, теж про розлучення думаємо, роз’їхатися мріяли вже давно, – батько аж засяяв, як про розлучення сина почув. Іван, як вкопаний стояв від несподіванки. – Ну ти ж квартиру собі будеш орендувати окрему тепер, тому обирай, кого ти з нас до себе забереш – мене чи батька, – мовила старенька мама
Життєві історії 0
Іван їхав до своїх літніх батьків з важким серцем і з каменем на душі, тому що він мав повідомити їм дуже неприємну новину, від якої вони засмутяться точно.
В середу вранці Ліда чоловікові зготувала яєчню. Він їв повільно, кривився. – Михайле, що з тобою таке? Тобі не подобається омлет, який приготувала? Можливо, пересмажила чи пересолила? – Подобається, все добре з ним, – мовив Михайло дружині. – А мені щось здається, що не подобається тобі. Ану, подивися зараз на мене? Прямо в очі заглянь, – закрався сумнів у Ліди
Життєві історії 0
Михайле, що з тобою таке? – Дружина з підозрою вдивлялася в обличчя свого чоловіка, який чомусь з якимось особливим сумом доїдав свіжоприготовлений Лідою. – Тобі не подобається омлет,
З понеділка по п’ятницю до нас з чоловіком ходила свекруха, вона гляділа нашого сина, готувала нам вечерю, поки ми на роботі були. Ми маму дуже цінували, щиро вдячні їй були і щедро за це платили. Свекруха стала добре харчуватися, змінила гардероб. А в один день сказала, несподівано: – Більше я, діти, до вас не прийду, не просіть у мене нічого і не звертайтеся. Ну я й стала випитувати – що ж було не так
Життєві історії 0
Ми з Ярославом вже 7 років живемо разом у шлюбі. Здається, ніби ціла вічність минула, відколи ми разом. Ще до нашого шлюбу я мала досить таки хорошу роботу,
Валентина Петрівна прибігла до доньки з вологими очима, покликала її на кухню, бо вдома був зять і стала на сваху свою скаржитися. Що вона тільки не говорила про свекруху Поліни, але не взяла до уваги, що стіни в панельному будинку дуже тонкі і Роман все чув, що говорила теща про його матір. Не дочекавшись кінця розмови, він швидко на кухню зайшов. Це були останні плітки в його домі
Життєві історії 0
– От правду кажучи, совісті зовсім у неї немає. Тобто, ви ось просто так поневіряєтеся по чужих кутах постійно. Можна сказати, просто бідуєте. А вона, подивіться, постійно покращує
Як донька мені сказала, що в Італію їхати збирається, це було справжньою неприємною несподіванкою для мене. Я завжди боялася, що на старості років залишуся одна, адже, крім Олени в мене нікого немає, тому завжди просила її, щоб вона не залишала мене саму. Олена обіцяла, що це все тимчасово, трохи заробить і повернеться. А тепер я маю передачі одні: італійський сир і макарони, ще іноді гроші мені передає. Але що мені з того, коли доводиться по сусідах ходити
Життєві історії 0
Сьогодні в нашу редакцію прийшов лист, який не міг залишити нас з колегами байдужими. Тому публікуємо його тут, за проханням вже немолодої жінки, вона дуже просить мудрої поради
Колежанка Лесі в той день на роботу прийшла дуже сумно, ні з ким не спілкувалася, весь день опускала очі. – Чоловік пів року з іншою зустрічався, вона чекає дитя, – сумно пояснила Ірина. – Знайшла чого сумувати! Не ти перша, не ти остання, вони не варті того, щоб ти сумувала. Будь мудрішою, знай собі ціну, зараз багато дуже сімей розлучаються. Та продовження історії, яку розповіла Ірина, здивувало навіть Лесю саму
Життєві історії 0
Ірино, що з тобою? – схвильовано запитала Леся, – кличу тебе, кличу, а ти зовсім не відзиваєшся, ніби й не чуєш мене. Ірина навіть не повернула голови. Тоді

You cannot copy content of this page