Артем не знав, як розповісти дружині про зраду. Коли він повертався додому, Ольга ставила йому свіжу вечерю, посміхалася щиро до нього, розповідала, як провела день і говорила багато про їх дітей. Вранці прасувала його сорочку, готувала смачний сніданок і давала з собою ситний обід. З думок чоловіка не виходила Катерина. Він не міг спати, їсти зовсім не хотів. А одного дня вирішив про все зізнатися дружині, просто такої реакції зовсім не чекав
Історія, яка сталася з моїм сусідом Артемом, почалася звичайно. Він був звичайним чоловіком середнього віку, з роботою, друзями, хобі, але, звісно, найважливішою частиною його життя була Оля. Вони
Коли Ніна зібралася їхати в Італію в 63 роки, то не очікувала, що їй там дуже важко буде, адже багато жінок розповідали, що можна мити посуд ночами в кафе і гроші добрі заробляти. Саме таку роботу й сподівалася знайти жінка, але реальність виявилася зовсім не такою, як Ніна її уявляла. Не так легко заробити ту тисячу євро на чужині
Ніна сіла на край ліжка і глянула на своє відображення у дзеркалі. Їй було 63 роки, а її лице було вкрите тонкими зморшками, які кожен рік ставали все
Чотири роки тому Марина поїхала в Іспанію на заробітки, хотіла купити квартиру в столиці, щоб на старості років легше жилося, бо в селі багато потрібно працювати, та й донька не наїздиться до неї в село. Перші кілька місяців були дуже важкими. Робота на полях, збір оливок – все було незвичним і дуже втомлювало її. Та Марина вирішила – буде працювати по 12 годин, доньці ні євро не дасть, але на квартиру в Києві заробить собі. Важка праця дала свої результати і з 35 тисячами євро мати повернулася в село перед Різдвом. Приїхала до Києва, почала шукати квартиру. Ціни були шалені, але врешті-решт знайшла невелику однокімнатну квартиру на околиці. Вона була скромною, але для Марини це були справжні апартаменти після села. А потім вона помилку велику зробила – все доньці до дрібниць розповіла
Марина завжди була оптимісткою по життю. Вона виросла в селі, де її батьки працювали на землі, а сама вона звикла до важкої праці. Кожен день був як попередній:
Одного вечора, коли Олена повернулася зі своєї другої роботи, до неї в Чехію подзвонила мама. – Доню, тут родичі наші до тебе просяться, в селі роботи зараз немає, хочуть за кордоном працювати. Ти вже добре там в Празі влаштувалася, гарно заробляєш, просять, щоб ти їм допомогла. – Ні мамо, не допомагатиму, не хочу кликати їх сюди, вони навіть уявлення не мають, яке тут життя, – з сумом відповіла донька
Олена виїхала до Чехії п’ять років тому. Спочатку це була лише спроба змінити своє життя на краще, втекти від буденності, знайти кращі умови для себе та своїх дітей.
Ігоря якось набрала сусідка: – Я не хотіла тобі розповідати все, бо мама твоя веліла мовчати, але вона зараз в стаціонарі і там не дуже добре все. Можливо, ти хоч зараз приїдеш? Цей дзвінок змінив його життя на до та після
Ігор зрідка приїжджав до матері. Він жив у великому місті, займався бізнесом і весь час був поглинений роботою. Дні минали за днями дуже швидко, а вечори за вечорами,
Олено! Ти що варення малинове купила? – запитала здивовано свекруха. – Так купила, ваш син дуже любить його, – відповіла невістка. – То яка це ти господиня? Чому сама не зварила варення? Я ж вам влітку давала малину не раз. Олена опустила очі, не знала, як сказати матері про те, що вони ту всю малину ще свіжою з’їли
Олена вийшла заміж за Артема та відразу погодилася взяти з чоловіком квартиру в кредит, яка знаходилася в будинку, який стояв поруч з його матір’ю, свекрухою Олени. Та жінка
Тьотю Ніно, а де печиво у вас? – пролунав дзвінкий голос шестирічної Оленки, племінниці чоловіка. – У верхній шафці, – не обертаючись до дитини, відповіла Ніна. – А чи можна взяти все, що там є? Ніна обернулася і подивилася на дівчинку. – Ні, тільки по два печива кожному. Більше не дам
Ніна стояла біля вікна своєї колись затишної кухні іта зачаровано дивилася на мокре від дощу місто, яке стало її майже рідним вже давно. Раніше це було її улюблене
Коли мати отримала хату в спадок від своєї свекрухи, Леся дуже сподівалася на неї, адже у них з чоловіком проблеми були. Мати обіцяла, що перепише її на двох доньок своїх, тому Лесі мала дістатися половина. Вона до мами бігала щодня, допомагала їй, піклувалася про неї, продукти носила. А потім від сусідки дізналася, що хати тієї вже немає, її сестра стала її повноцінною власницею
Мати сиділа в своєму улюбленому старому кріслі, яке було все покрите пилом, і вдивлялася в порожні простори кімнати, в яких давно крім неї ніхто вже й не був.
На днях мені знайома на роботі розповіла, що мій чоловік вже давно купив хорошу квартиру в центрі нашого міста. Я так здивувалася, що й словами не передати. Ні, я знаю, що він дуже добре заробляє, але про цю квартиру він мені ніколи нічого не говорив і я про неї нічого й не знала. А коли дізналася для кого він її придбав, то моє сімейне життя ну дуже змінилося
Я сиділа в нашій вітальні, на душі так важко було, як ніколи раніше до того. Мені подруга розповіла правду, про яку вона знала давно, та не могла наважитися
Що? Вибачте! Ви не помилились? Я не розумію нічого. Чому якась сусідка в заповіті мами моєї вказана, коли я її єдиний син? – спантеличено Данило дивився на юриста. – Ні, тут все вірно, ваша мама змінила заповіт за три місяці до того, як її не стало. Там її рукою написано, он погляньте, 200 тисяч гривень Надії
Данило сидів у своєму просторому офісі, переглядаючи звіти, коли пролунав телефонний дзвінок. На екрані з’явився незнайомий йому номер. – Данило Дмитрович? – пролунав жіночий голос. – Це Надія

You cannot copy content of this page