Я хочу, щоб Олена, твоя дружина, доглядала за мною. Ти ж знаєш, я в двокімнатній квартирі живу сама і пенсію усю їй віддаватиму, – якось зателефонувала мати Сергію. Він довго думав, не міг підібрати слова, а потім сумно сказав: – Мамо, мені тебе шкода, але ж Олена проти. Ніякі квартири і ніякі гроші її рішення не змінять, ти он краще доньці своїй в Німеччину подзвони
Марія Олексіївна сама сиділа на кухні, тримаючи чашку з ромашковим чаєм в руках, коли останній промінь сонця пробився через фіранки й торкнувся її обличчя. Вона мовчки поглянула на
Одного дня до Олени прийшла свекруха та стала скаржитися, що її залишив чоловік. Мовляв, батько пішов до іншої назавжди, сказав, щоб більше не чекали його. Олена свою свекруху пошкодувала і сказала, щоб вона місяць в них пожила. Але тоді ще сама не знала, що дуже скоро пошкодує про рішення своє
Олег стояв на порозі, не в силах повірити в те, що тільки-но почув. У кімнаті було тихо. Він намагався контролювати свої емоції, але йому це не вдавалося. Галина
Ну чому ж мені так не щастить у житті? Інші люди он відпочивають, подорожують скрізь, а я тут сиджу, – сказала сумно невістка і встала з-за столу, де зібралася ціла родина. Позаздрила свекрусі, що їй донька путівку подарувала в санаторій
Іноді життя здається складним лабіринтом, де кожен вибір має свої наслідки. Для Олени Петрівни та її сина Андрія вибір одружитися з Людмилою обернувся на довгу низку викликів. Незважаючи
Все вже! Пізно тепер говорити. Дмитро перший встиг. Ти про квартиру і свої плани нічого не говорила, сюди не приїжджала, а він питав, ось я і дозволила. Гроші сплачено, робітників найнято, куплено матеріали, розпочато ремонт. Їдь до себе з Богом, нічого мені настрій псувати! Ніби ви нерідні, з братом рахуєшся, – сказала мати Надії, коли та вперше приїхала спадок отримати від бабусі
У житті кожної людини є такі моменти, коли вона стикається з вибором між тим, що правильно, і тим, що обіцяє швидку вигоду. Але коли йдеться про родину, навіть
У вас з батьком ніколи немає грошей для мене! Але варто було тільки Лілії щось знадобитися, як у вас одразу з’являється купа грошей. Ви й кредит для неї взяли. Все сестрі! Все сестрі! Мені нічого. Наче у вас дитина лише одна – вона, – якось син сказав Марії. Мати опустила очі, знала, що він правду каже. – Не хочу, щоб ти так жив, як живе вона. Ой, синочку, не хочу, – лише могла сказати
Усі в житті ми колись стикаємося з моментом, коли важкі слова, сказані в гніві, залишають в душі тріщини, які важко залатати. Олександр давно не приїжджав до батьків, його
Живуть в будинку свекри майже весь рік. Але іноді приїжджають у квартиру. Взимку іноді живуть там. Не знаю, навіщо, адже в будинку все є. А на ділянці чого тільки немає! Клумби, троянди, доріжки, фонтанчик, ставок, гойдалки, басейн для наших дітей поставили. Діти дуже люблять туди їздити. Ще є кілька ягідних кущів, свекруха любить варити з них варення, яблуня стара і слива кислюща від попередніх господарів залишилися. Не знаю, чого вони її не зрубають. Ну то таке. Словом, жити там затишно і добре. Питання: навіщо їм квартира? Я прошу, щоб вони нам її віддали, а вони мовчать, ніби й не чують, – якось стала Ліна скаржитися подрузі на батьків чоловіка
Іноді здається, що життя — це постійна робота за простір. Як знайти баланс між тим, що хочеться, і тим, що є, коли від тебе залежить не тільки твоє
А чи не хочеш ти, мамо, перебратися до нас жити? Будинок, який ми побудуємо, великий буде, місця всім вистачить! І ти ж завжди хотіла жити десь за містом? Якось не по-людськи виходить, що донька і внуки в тебе є, а живеш ти сама, – якось подзвонила Марії донька. – Та я вже звикла, Олю. Багато людей так на старості років живуть, щоб не заважати дітям. Я сама собі господиня: сама поклала – сама взяла, це, знаєш, теж багато чого варте! Тож не хвилюйся, доню, нормально я живу, ні на що не скаржуся, – відповіла мати. Доньці це не сподобалося зовсім
Марія Іванівна завжди вважала себе сильною жінкою. Вона виросла в часи, коли самостійність і прагнення до стабільності були важливими як ніколи. Та ось і вона, уже в шістдесят
Коли ми з Олегом одружилися, то стали допомагати його дітям, так як своїх у нас не було. Ми купували їм одяг, продукти і кошти частенько пересилали. Згодом перша дружина Олега розлучилася зі своїм чоловіком і несподівано прийшла до нас з дивною розмовою
З Олегом ми вже 10 років живемо у шлюбі. Виходила заміж я пізно, на той час мені вже було 28 років. Мій чоловік на п’ять років старший за
Як хочеться до моря! Діти так просять відпустку, а грошей, як завжди, немає. Сама біля моря живе, а нас жодного разу не запросила – якось не по-людськи зовсім, – скаржилася на Тамару її сестра. Тамара спочатку задумалася, мовляв, перед родиною не зручно, варто було б запросити, але зрозуміла, що це не правильно і вчинила по-іншому
У шістдесят три роки Тамара вперше за довгий час не прокинулася від будильника, а від співу чайки під вікном, від теплого сонця, що лоскотало обличчя. Вона розплющила очі
Була субота, коли Софія до мами приїхала консервацію взяти. Зайшла в погріб, а там банок 50. – Мамо, мені стільки не потрібно. Я ж стільки не з’їм сама. Може, частину залишимо тут? Ти ж могла б щось продати, щоб мати на хліб або роздати сусідам. – Ах, Софійко, я ж для тебе так старалася! Цілими ночами не спала, все консервувала, кожну баночку з любов’ю підписувала. Думала, донечка зрадіє, а ти не хочеш брати. Невже тобі не потрібна праця моя
П’ятдесят банок. Так виглядав черговий “подарунок” від мами Софії. Смішно, але ще вчора вона рахувала не зарплату, а хвилини до дедлайну на роботі. А тепер стояла серед кухні,

You cannot copy content of this page