Ми з Іваном прожили майже 20 років. Не скажу, що жили душа в душу, але і нічого недоброго між нами теж не було. Обоє працювали, жили окремо, ростили двох дітей.
У Івана були золоті руки, він вмів робити практично все, тому часто ходив по людях, майстрував, а зароблені гроші в хату приносив. Так ми свій будинок і збудували – з його заробітків і його руками. Я теж працювала, але заробляла значно менше, зате на мені було виховання дітей і ведення господарства.
Дуже нам допомагала і мама чоловіка, ніколи не відмовила, коли я її про щось просила. У нас з нею були на диво добрі стосунки. Сама я з міста, а після одруження ми пішли жити в село. Поки свою хату будували, жили у свекрухи. Вона мене дуже шанувала і берегла, перший час навіть на город не пускала, бо мені важко буде.
І готувати навчила, і з дітьми допомагала, і поради добрі у складні часи давала. Саме вона мені і порадила йти від чоловіка, коли ми дізналися, що у нього є інша. А щоб люди менше про це говорили, вона допомогла мені виїхати в Італію – дала гроші на перший час і попросила свою подругу, яка там працювала, підшукати мені роботу.
Про те, що у мого чоловіка є інша, я дізналася випадково, сусідка мене на вулиці зустріла і почала шкодувати, що он яка я красуня, а Іван до Тетяни ходить. Тетяна приїхала в наше село кілька років тому, жінка значно молодша за мене, розлучена, працювала в нашому медпункті.
Іван до неї зачастив, виявляється, свекруха про це знала, і навіть з ним не раз про це говорила, щоб він облишив це, але результату не було. Я поїхала в Італію, а Іван привів в наш дім Тетяну. На той час будинок пустував, бо обоє наших дітей вчилися в столиці.
Я добре заробляла, з роботою мені пощастило, тому повертатися додому я не хотіла. Дітям висилала гроші, з свекрухою спілкувалася, а про Івана і чути нічого не хотіла. З часом і доньці, і сину додала грошей на квартиру, вони у мене молодці, і самі непогано заробляють.
З Іваном за весь час бачилися всього два рази – коли одружувався син і коли виходила заміж донька. Він прийшов сам, без Тетяни, але ми з ним поводилися наче чужі люди.
І от зараз, коли у мене все добре, мені зателефонував Іван, запросив до себе на ювілей, йому днями виповниться 60. Я була дуже здивована його дзвінком, тому відразу зателефонувала доньці спитати що й чого.
Донька розповіла, що батько занедужав, Тетяна пішла від нього, і швидше за все він кличе, бо хоче попрощатися. А чи приїжджати – вирішувати мені.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
