У мене дуже молода і енергій на свекруха. Світлані Василівні 51 рік, вона повна сил і енергії. Живемо ми з нею в одному будинку, лише в різних під’їздах. Але вона жодного дня в своєму житті не залишилася посидіти з онукою. Я не в образі, вона і не зобов’язана.
Це суспільна думка вважає, що бабуся всім винна. А в житті – як вийде. Комусь в радість бачити дітей і онуків, хтось хоче спокою і тиші, хтось – жити своїм життям.
Наша бабуся приходить до нас раз на тиждень, як правило, в неділю. П’є чай, слухає новини – як росте дитина, що нового вміє робити, і все. І про себе розповідає – у неї нове життя. Машину купила, багато їздить по знайомих.
Все б нічого, можна було б порадіти за неї. Але ні. Автомобіль придбано в кредит. Мій чоловік, її син, був проти. Але вона не слухала. Свекруха собі порахувала, що зможе без проблем вносити щомісяця певну суму, щоб погасити кредит. Платила протягом трьох місяців. Потім перестала.
Трохи пізніше ми дізналися, що гроші ці вона економила на оплату комунальних платежів. Чоловік говорив з нею і по хорошому, і дорікав в безвідповідальності. Але що з того? Довелося йому з наших особистих заощаджень борг закривати, тому що в її квартирі – його частка є. Половина квартири належить свекрусі, а половина моєму чоловікові.
Час йде, свекруха не платить по кредиту, борг росте. Чоловік поставив питання так – квартиру ми продаємо, купуємо дві студії. Ти зі своєю роби, що хочеш. Хоч колекторам в банку подаруй. А ми свою здамо. Якщо цього не зробити, у нас все відберуть.
Свекруха навіть і не думала ображатися або засмучуватися. Вона з небаченою жвавістю початку переглядати оголошення про продаж нерухомості. Їздила, дивилася об’єкти, підбирала собі новий мікрорайон.
Чоловік їй сказав: «Ти коли вибереш квартиру, зі мною порадься. Тебе легко обдурити». Вона фиркнула і відразу після угоди поїхала і купила квартиру.
Без ремонту, зате з шикарним виглядом. На 7 поверсі. Ось тільки забудовник газ підвести обіцяв, та не дотримав слова. Оголосив себе банкрутом. Будівля числиться як така, що не експлуатується. Не житлова поки, а як там буде далі – невідомо.
Що робити? Свекруха до нас з пожитками прийшла. Через місяць, втомившись від тісноти, ми поселили її в свою студію. Зрозуміли, що даремно її квартиру продали, тільки гроші втратили.
А що нам було робити? Комуналку за неї платити? Або тепер, на вулиці жити залишити?
Гаразд, що зроблено, то зроблено. Зате тепер ще одна новина – свекруха живе в студії не одна, а з чоловіком. Він її на 15 років молодший за неї. Свекруха нас запевняє, що у них любов з першого погляду була. Чи то на пошті, чи то в супермаркеті вони випадково познайомилися.
Чоловік просто втомився від усього, махнув рукою. Нехай роблять, що хочуть. А через місяць ми дізнаємося, що в квартирі, де живе свекруха, теж є велика заборгованість по комунальних платежах. Якщо терміново все не оплатити, нас просто відключать від комунальних мереж! Так виходить, що нам доведеться тепер і за її кавалера платити?
Фото ілюстративне – style.rbc.
