fbpx

Всі ці роки я жила з чоловіком лише заради дітей. Я дуже швидко зрозуміла, що він не та людина, яка мені потрібна, але ж у нас були діти, і я не подавала на розлучення через те, що їм потрібна не лише мати, але і батько. Так і жили. А зараз діти виросли, розлетілися, і я знову повернулася до питання розлучення, але неочікувано мої дорослі діти заявили, що вони проти розлучення, виявляється, для них важливо, щоб їхні батьки були разом

Без перебільшення скажу, що всі ці роки я жила з чоловіком лише заради дітей. Я дуже швидко зрозуміла, що він не та людина, яка мені потрібна по життю, але ж у нас були діти, і я не подавала на розлучення через те, що їм потрібна не лише мати, але і батько. Так і жили. А зараз діти виросли, розлетілися, і я знову повернулася до питання розлучення, але неочікувано мої дорослі діти заявили, що вони проти розлучення, виявляється, для них важливо, щоб їхні батьки були разом.

У шлюбі із чоловіком вже 24 роки, у нас є двоє дітей. Старшій дочці 23 роки, вона поїхала вчитися в столицю, а після закінчення університету там і залишилася. Зараз живе з своїм нареченим, планує заміж виходити.

Молодшій дочці 20 років, вона теж поїхала з дому, поступила в обласний університет, живе в гуртожитку, а додому приїжджає лише на вихідні. Так що дітям ми практично вже не потрібні, і я це добре розумію, тому і хочу щось змінити в своєму житті, поки ще не пізно.

З чоловіком у нас стосунки настільки розладналися, що я навіть говорити з ним не маю про що, занадто багато образ у мене на нього накопилося протягом життя. Він дуже егоїстичний, ревнивий і постійно зраджував мені. Поки перші роки нашого сімейного життя теж не дуже хочеться згадувати, ми жили з його нестерпною мамою, я ледве це витерпіла.

Коли ми переїхали на знімну квартиру, легше не стало, бо тут вже чоловік показав свій справжній характер, як то кажуть, виявив себе у всій красі.

Можливо, він був не настільки поганим батьком і чоловіком, але для мене було достатньо його походеньок наліво і того, що змушував мене жертвувати своїм комфортом заради нього. Я мала робити і одягатися тільки так, як йому подобається. Відмов він би не потерпів, тому я крутилася як білка в колесі.

Маленькі і вічно хворіючі діти, незадоволений вираз обличчя чоловіка, адже він не може у свій єдиний вихідний виспатися, вся робота по дому на мені. Я просила його хоч би розвісити білизну, але це жіноча робота. Він же втомився та працює, а те, що я працюю, було не в рахунок. Вся моя праця знецінювалася, мовляв, чому ти втомилася, ти ж просто прибирала, прала, готувала та сиділа з дітьми.

Останньою краплею стало те, що я прийшла зашвидко додому і побачила там іншу жінку. Після цього я пішла з дітьми до батьків, він прийшов миритися, обіцяв золоті гори, і я повернулася та пообіцяла до повноліття молодшої доньки жити з ним.

Нещодавно я зібрала дочок і сказала їм, що хочу розлучитися з їхнім батьком. Але вони обидві мені категорично заявили, щоб я навіть не думала про це. Їм потрібно оплачувати навчання (платить чоловік), за його ж гроші вони винаймають квартиру і живуть на своє задоволення, плюс старша донька хоче весілля і спонсоруватиме всі витрати мій чоловік.

Напевно, єдина перевага мого чоловіка в тому, що він добре заробляє та любить дітей. Я спробувала пояснити їм, що навіть після розлучення він залишиться їхнім батьком і забезпечуватиме їх, але вони ні в яку. Кажуть, якщо розлучусь, то втрачу їх, і вони не зі мною спілкуватимуться. Та й куди мені, я вже не в тому віці, щоб йти від чоловіка.

Мені 54 роки. Я дуже люблю дітей, вони мій сенс життя, і я не хочу розривати з ними зв’язок. Але й прикро, адже вони знають, скільки мені довелося пережити з їхнім батьком, а життя то у мене одне.

Що мені робити? І далі жити з нелюбимим чи наважитися і піти, а там будь що буде?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page