Не знаю, як це називається, але мені виглядає все це дуже несправедливо. Приїхала моя свекруха на кілька тижнів у відпустку з Італії. Вона заробітчанка, вже 8 років працює в Римі.
Особливих дарів ми від неї ніколи не вимагали, але ж можна якось чесніше до своїх дітей і онуків ставитися? У мого чоловіка є сестра, і я давно помітила, що свекруха їй завжди дає більше, ніж нам. І до дітей дочки мама чоловіка ставиться значно прихильніше, ніж до нашого сина.
Саме це мене і обурило. Нещодавно було свято Миколая, ми всі прийшли до свекрухи в гості. Вона дівчаткам чоловікової сестри подарувала по ляльці, а моєму сину лише 20 євро.
Вадим у мене хлопчик розумний, йому скоро 12 років, він все підрахував. Одна така лялька LOL, яку отримали його сестрички, коштує чотири тисячі гривень, а його 20 євро по курсу навіть до тисячі не дотягують. Зараз діти все розуміють, їх не обманиш.
Син запитав мене, чому бабуся любить більше його сестричок, а я не знала, що відповісти, тому сказала, що просто вони ще маленькі, а маленьких завжди люблять більше.
Племінницям 7 і 5 років відповідно. Ляльки LOL – це не єдиний дорогий подарунок, який вони отримали від бабусі. Свекруха хоч і каже, що дітей любить однаково, але обдаровує лише внуків від дочки.
Вона щомісяця висилає посилки, в яких купа італійського одягу для дівчаток, тому зовиця майже не витрачається на вбрання для дітей, а це в наш час дуже суттєва економія.
Нашому сину максимум вона може вислати раз в рік 50 євро на день народження. І все, більше нічого. І чоловікові моєму вона нічого не дала. Іншим мами-заробітчанки квартири купують, а нам зовсім нічого.
Свекруха постійно наголошує, що вона поїхала на заробітки, щоб собі на старість заробити, а не нам гроші роздавати. Проте це правило стосується лише мого чоловіка, бо його сестрі мама таки допомогла квартиру купити, хоча цей факт вони від нас приховують.
Я розумію, зовиця – донька, і мама вправі розпоряджатися своїми грошима як сама вважає за потрібне. Але тоді навіщо всім розповідати, що вона до дітей однаково ставиться?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую