Так склалося, що мій перший досвід у стосунках був не дуже вдалим – коли мій хлопець почув, що я чекаю дитину, він відразу зник. Його батьки були проти нашого шлюбу, та й онук їм не був потрібний. Мені нічого не залишалося, як тільки викреслити зі свого життя всю їхню сім’ю і почати ростити дитину самій. Мама мені дуже допомагала і у всьому підтримувала, дякую їй за це.
Син пішов до школи, коли я познайомилася з чоловіком, набагато старшим за себе. Дорослий, такий розважливий та тактовний, він став для мене опорою та підтримкою у всьому. Допоміг вивчитися, підтримав, коли вирішила відкрити свій бізнес. Не грошима, а саме морально.
Все вийшло, невеликий бізнес приносив дохід, незабаром ми одружилися. Я народила другу дитину. Саме в цей час занедужала свекруха і за наполяганням брата та сестри чоловіка, ми забрали її до себе.
Мені було важко, адже я доглядала і за немовлям, і за літньою жінкою, яка майже не вставала з ліжка. Чоловік як міг допомагав у вихідні, сидів з мамою сам відправляючи мене відпочити, але все одно я була на межі. З пам’яттю у свекрухи були проблеми, вона могла виспатися вдень і виводити мене потім всю ніч, могла викликати швидку та влаштувати шоу, розповідаючи про те, як вона погано живе у сім’ї сина.
Бували у неї і моменти просвітління, якось вона мене дуже здивувала – сказала, що вона вирішила змінити заповіт. Зателефонувала старшим «дітям» і заявила, що хоче все своє майно розділити на 4 частини: три на дітей та одну – для турботливої невістки. Ось тут родичів мого чоловіка і понесло.
Звинувачували мене в усьому, в чому тільки можна було. У результаті свекруху забрала до себе донька, яка жила метрів за 500 від молодшого брата та невістки.
Упораємося, нічого тут немає складно! Раніше встала, помила і переодягнула, погодувала і на роботу. В обід забіжу, подивлюся, як вона знову працювати. Та й брат старший допоможе, і його дружина, чого це ми маємо всі на 4-х ділити?
Через тиждень вона просила мене допомогти, дзвонила без кінця і вмовляла, щоб я доглянула їхню маму, бо вона через роботу не встигає. Я хотіла піти допомогти, бо за цей час, що свекруха жила в мене, я навіть встигла її полюбити.
Але мій чоловік заборонив мені наближатися до його матері та допомагати рідні. Він образився на них і більше не хотів спілкуватися з ними.
Свекруха моментами дзвонить і скаржиться, просить допомогти їй, тільки зараз я вже не можу як раніше бігати до неї та допомагати. Дочка, може, й шкодує про те, що зробила, але кого це цікавить. Брат старший тільки дзвонить запитати як мати, дружина його одразу відмовилася якось допомагати.
Ось якось так, не по людськи, склалися стосунки в нашій родині. Мені у цьому всьому найбільше шкода свою літню свекруху.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
