fbpx
Життєві історії
Свекруха часто допомагала синові та невістці, бо знала, що бідно живуть. Меблі свої, хоча не нові, віддала: шафа, пару тумбочок, диван, кухонний куточок. Допомогла купити основну побутову техніку, без якої не обійтися: холодильник і пральну машинку. На дні народження і синові і невістці дарувала гарні подарунки, привозила фрукти овочі, сир та сметану, навіть м’ясо. А якось свекруха подзвонила невістці: – Таїсо, чому мама твоя не допомагає вам, вона ж близько живе? Я вже не можу, зрозумій мене, дитино. А Таїсія сухо мовила: – Не ваша справа, що моя мама не допомагає і чого не хоче. Ви за собою дивіть, а її гроші не рахуйте

– В понеділок я з дитям була у поліклініці, взяли довідку, щоб йти в садочок, – розповідає 35-річна Таїсія. – У вівторок я відвела донечку в садочок і поїхала, нарешті, на роботу, бо ми з нею до цього дуже довго вдома сиділи. Доїхала, переодяглася на роботі, тільки почала щось робити – дзвінок з садочка пролунав, приходьте і заберіть свого сина, у дитини температура. Ну як так? 2 години тому було все добре, а тут таке мені говорять. Ти навіть уявити собі не можеш, яким було обличчя мого директора, коли я пішла в черговий раз відпрошуватися до нього з роботи.

– Так, він, напевно, був дуже незадоволеним?

– Ой, краще не питай мене про це, гірше. Сідай, каже, за стіл, бери ручку, пиши заяву за власним бажанням. Ти ж сама розумієш, що це не робота така, мені працівник сумлінний потрібен, а тебе на роботі ніколи немає. Пошкодуй людей, які працюють за тебе місяцями безкоштовно, твою роботу виконують.

– Ну і що ти? Написала ту заяву про звільнення?

– Поки ні, не буду писати. Він так посміхнувся якось недобре і я пішла. Не знаю, що він там собі задумав, але я думала лише про дитину. Прийшла додому, сказала, чоловікові, що знову з дитям дома сидітиму, він сердиться.

– На тебе?

– Та ні, не на мене, звичайно! На мою маму ображається. Живе від нас моя мама через два будинки, не працює, сидить на пенсії вже чимало часу. При цьому з онуком допомагати відмовилася нам навідріз ще відразу. Пару днів на місяць і з здоровою дитиною, говорить, я ще могла б посидіти, але не двадцять п’ять днів, коли дитині недобре. Десь я її розумію, звичайно. Ці дитсадкові недуги такі нехороші, я сама беру їх від сина свого через раз, сиджу потім вдома разом з ним на пару.

– Так це ти молода і здорова ще. А мама у віці, імунітет у неї вже не дуже, звичайно, там все зрозуміло.

– Ось ось. Але чоловік не розуміє мами зовсім. Каже, споконвіку бабусі сиділи з онуками, чому твоя мама відмовляється? Не хоче від дитини щось дістати, то в садочок можна було не водити поки. Сиділа б з Сергійком вдома, він був би здоровий. Але мама не хоче і так! І ось чоловік мені вже кожного дня дорікає, що моя мама не допомагає взагалі і ніяк нам, а все тільки його мама робить для нас. І свекруха ще підливає підтакує йому. Жила б я ближче, говорить, я б обов’язково сиділа з вашим синочком, дала б вам можливість нормально працювати. Але від нас до вас щодня не наїздишся, тому вибачайте, чим можу – тим допомагаю.

Сидіти вдома з дитиною сама Таїсія не має можливості: у них з чоловіком кредит на житло не виплачений ще, чоловік один сімейні витрати не тягне. Поки дружина сиділа в декреті, в їхньому сімейному бюджеті трохи брали участь свекруха зі свекром – давали їм гроші на продукти. А частенько свекруха регулярно переводила на карту пару сотень гривень, дитині щось купувала, передавала продукти від сільських родичів – зелень, сметану, іноді навіть м’ясо.

Свекруха їм і меблі віддала в квартиру, не найшикарнішу, але на перших порах цілком нормальну: шафа, пару тумбочок, диван, кухонний куточок, допомогла купити основну побутову техніку, без якої не обійтися: холодильник і пральну машинку. На дні народження і синові і невістці дарувала гарні подарунки – в загальному, свекруха зі свекром не скупитися, вклалися, як могли.

Зараз свекри допомогти вже особливо не можуть: свекор залишився без роботи, за його словами, попросили його на заслужений відпочинок. Так що грошей вони більше давати не зможуть точно.

Довелося Таїсії самій вийти на роботу, влаштувавши сина в садок.

От якби мати Таїсії погодилася сидіти з онуком!

Живе її мама недалеко, і часу у неї багато вільного. Вона давно вже не працює, сидить удома, освоїла інтернет, ходить по виставках з якимись подругами-пенсіонерок, завела собачку, захопилася активними прогулянками в парку на свіжому повітрі. Для всього в житті знайшла час і місце, але тільки не для онука!

Це ще не кажучи про те, що у мами Таїсії є зайва квартира, яка здається в оренду. Гроші, природно, теща забирає собі, але ж могла б ділитися, ну хоч трохи, знаючи, що дочка в декреті, не заробляє, а зять тягне сам кредит, що йому вдається непросто. Ні, навіть думки у неї не було ніколи такої. Гаразд, якось змирилися, вони про це не просили, зароблять самі. Їм би тільки трохи допомогти з дитиною малою.

Зараз Таїсію взагалі звільнити можуть. Теща в курсі, але це не її проблеми. Дзвонила недавно, розповідала новини про свою собачку, зв’язала їй якийсь там яскравий теплий светр для прогулянок.

– Може, мама твоя все-таки посидить з нашим синочком, своїм онуком, хоча б на цей раз? – сумно запитує по телефону свекруха. – Не хоче, а чому? Ех, а я б із задоволенням посиділа! Якби ви жила ближче, приходила б кожен день, а так ж не наїздишся. А мама твоя могла б, цілком! Хоч до себе додому взяти дитину, хоч до вас приїхати. Він великий вже, все розуміє, і читати йому можна, і малювати, і ліпити з ним, він же хороша спокійна дитина. Не розумію я твою маму, вибач, це ж рідний внук. Я б їздила, але далеко, чесно кажучи. Кожен день нереально. Зрозумій мене, дитино, не ображайся.

І ці розмови так втомили саму Таїсію, що вона вже не знає де їй подітися, щоб їй за матір не докоряли. Тут дитина занедужала, начальство погано налаштоване, грошей немає, а ще й свекруха з її повчаннями та настановами, що ось вона б допомогла, а сваха її совісті не має. Таїсія це ще довго слухала-слухала, та й відповіла свекрусі не дуже добре – не ваше, мовляв, діло, що там моя мама може і чому не хоче, стежте за собою, а її гроші не рахуйте.

Свекруха образилася, не думала, що таке колись почує за свою доброту до дітей.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – 6tv.

You cannot copy content of this page
facebook