Сваха запросила мене на свій день народження, але я не піду. Бо вона наробила таких неприємностей в нас в сім’ї, що словами не передати.
У нас з донькою давно була домовленість, але свекруха її відговорила, і тепер моя дитина мене не слухається.
Мені 57 років, у мене двоє дорослих дітей: син і дочка.
Нещодавно донька мене дуже засмутила, я від неї такого точно не сподівалася.
Так склалося, що у власності моєї доньки є дві квартири, які їй дісталися від її батька і бабусі по татовій лінії.
Ми з нею ще давно домовилися, що одну з своїх спадкових квартир Юля віддасть своєму брату, моєму молодшому сину.
Але зараз донька передумала, і напоумила її до такого сваха, мама мого зятя.
Ми ж сім’я все-таки, треба ділитися, я вважаю! Вони рідні люди – брат і сестра. Життя довге попереду.
Сьогодні вона Роману допоможе, а завтра він їй. Ми давно вже про це домовилися, вона була згодна раніше!
Але втрутилася її свекруха, і тепер все пішло шкереберть.
Сказала, що так не робиться, що Юля повинна думати про себе і свою дитину, а не про брата.
Брату, мовляв, нехай його батько квартиру купить.
Справа в тому, що діти у мене рідні лише по моїй лінії.
Коли доньці було 3 роки, я пішла від свого чоловіка, а через рік вийшла заміж вдруге.
У другому шлюбі я народила сина, але мій чоловік ніколи не ділив дітей на своїх і чужих.
Перший чоловік поводив себе не найкращим чином – вживав оковиту, затримувався надовго з друзями, зі мною зовсім не рахувався.
Другий був повною його протилежністю. У всьому допомагав, дбав, гроші все віддавав в сім’ю – просто приносив зарплату і клав на стіл, залишаючи собі невелику суму на дрібні витрати.
Юлю він прийняв, як свою. Гуляв, на велосипеді навчив кататися, на море возив.
Донька від рідного батька не бачила стільки уваги і грошей, скільки від маминого другого чоловіка.
Юля взагалі його вважала своїм рідним батьком, навіть здивована була років в п’ять або шість, коли дізналася, що у неї, виявляється, раніше інший тато був!
Колишній чоловік особливо до дочки не рвався. Аліменти платив від випадку до випадку, працював теж так, часом.
Але коли його не стало, то його однокімнатна квартира перейшла у спадок Юлі, як єдиній дитині.
Через пів року не стало і моєї колишньої свекрухи, бабуся теж свою однокімнатну квартиру записала на свою єдину внучку.
Таким чином моя донька отримала дві квартири, одну з яких вона обіцяла віддати братові.
Квартири ми з нею привели до ладу разом, стелі побілили, шпалери підклеїли, замінили деякі меблі, техніку.
І одну здали в оренду, а в другій Юля почала жити.
У 26 років Юля вийшла заміж, народила дитину, зараз їй 32.
Брату квартиру Юля так і не віддала – втрутилася її свекруха, моя сваха, яка переконала Юлю, що її брат тут ні до чого, і що ці дві квартири їй самій пригодяться.
Донька її послухала, і мені заявила, що нічого Роману віддавати не буде, бо у неї свої діти є.
От яке право мала сваха втручатися і щось говорити на цю тему? Пересварила нашу сім’ю в результаті, ось і все!
А Роман тим часом вже й одружитися зібрався. Його дівчина чекає дитину, живуть вони зараз зі мною, свого житла немає ні у нього, ні в неї.
Юля ж дарувати квартиру відмовилася навідріз, чим мене дуже засмутила.
Але найбільше я серджуся на сваху, яка влізла взагалі не в свою справу.
Ну хіба не так? Це ж наші сімейні справи, і ми самі мали їх вирішити!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.