З раннього дитинства Наталя та Тетяна завжди разом, вони були дуже дружні рідні сестри. Різниця між ними у віці була всього два роки. Наталя, як старша сестра, завжди допомагала Тетяні. А батьки дівчаток лише раділи, що сестри вже маленькими піклуються одна за одну, значить і в майбутньому дорослому житті допомагатимуть одна одній.
Закінчивши школу Наталя вступила до інституту. Чекала, що через два роки Тетяна приїде вчитися до неї в місто, і вони знову будуть разом.
Але вийшло так, що відразу Тетяна вийшла заміж за сусідського хлопця Михайла. Через те, що в Михайла ще були два менші брати, то жити вирішили з батьками Тетяни, адже хатина у них чималенька. Вона одна в них дома. Наталя в місті живе, назад в село не збирається. На третьому курсі навчання Наталя теж повідомила рідним, що виходить заміж за однокурсника. Його батьки подарують їм квартиру.
Минали швидко роки, Наталя з чоловіком частенько навідувалися до батьків дружини. Батьки господарство тримали велике, допомога потрібна була їм завжди. Майже кожні вихідні влітку їхали в село всією сім’єю. Літньої пори роботи багато, з радістю великою вони допомагали рідним, та й самі відпочивали від міста.
Тетяна з великою радістю зустрічала своїх гостей. Знала, що за вихідні перероблять багато роботи. Так і жили, виховували дітей. У Наталі один синочок. У Галини троє донечок було.
А потім, несподівано, не стало тата, а через пів року пішла і мама за ним. Засумувала за чоловіком. Прийшов час переписувати спадок, адже хата була батьків.
Тетяна просить Наталю, щоб написала відмову від спадку. На одну її буде дешевше все переоформляти. Сестра сказала, що подумає, адже до такої пропозиції ще не була готова. А вдома з чоловіком вирішували як вчинити. З одного боку у Тетяни є троє дітей, їм багато чого потрібно і у її сім’ї житла більше немає. З іншої сторони – Наталя з чоловіком завжди їздили допомагати по господарству своїм татові і мамі. І потім, коли не стало батьків, всі витрати ділили на двох. Тетяна не говорила тоді, що я тут живу і платити буду я. До того ж ні мама, ні тато за весь час і всі ці роки, жодного разу не сказали що все буде лише одній Тетяні. Вони завжди були за те, щоб усе розділити порівну, щоб все, що вони мають – було обом донькам.
Наталя з чоловіком, зрештою, вирішили, що спадок має бути на двох, то навіщо відмовлятися від своєї частини. Їхній син любить приїздити в село, і допомагає там в усьому, роботи не цурається. То навіщо лишати його без частинки спадку. Але як сказати про це Тетяні, щоб вона не образилася? Наталі зовсім не хочеться псувати відносини з сестрою, і який вихід знайти, не придумає. Але і частину батьківського майна віддавати не хочеться. А хіба хтось віддав би на її місті?
Фото ілюстративне.
