Сьогодні день народження моєї колишньої свекрухи. Їй виповнюється 67 років. Я їй купую квіти, які вона дуже любить, коробку цукерок і збираюся до неї в гості.
Зараз вона, звичайно, божий одуванчик. Хоча натура у неї ще та.
Коли я молода та наївна потрапила до неї, мене, на жаль, не було кому захистити. Чоловік мій відразу ж і безповоротно взяв її сторону зі словами:
– Слухай мою маму, вона життя таке прожила, краще знає за тебе, що та як робити.
Дівчина я тоді була хоч і добра, але норовлива і ці слова мені сильно не сподобалися. Але що робити?
Якось треба було співіснувати втрьох, а потім і вчотирьох в двокімнатній хрущовці, яка належала матері мого чоловіка.
Свекруха, користуючись становищем, навчала мене по повній програмі, не жалкуючи ні сил ні нервів. Я їй дуже не подобалася. Я жінка, чесно кажучи, не дуже красива. Маленька, худенька, з довгим носиком. З тих, про кого кажуть: ні пики, ні шкіри. Зате з величезною впевненістю в собі, своєму інтелекті і тим, що мені все зможу досягти в житті, і зберегти свій шлюб, щоб не сталося, навіть якщо доведеться змовчувати свекрусі, і я мовчала.
Свекруха ж моя була дійсно красивою жінкою. Висока, ставна, з кирпатим носом і довгим, русявим, густим волоссям. До того ж вона була жінка дуже горда і жвава. Її дуже високо ставив чоловік, який теж був не ликом шитий. Але, до моменту, коли я вийшла заміж, батька чоловіка вже не стало.
Природно, що дивлячись на таку собі мене вона не могла не повторювати:
– Ну і сини у мене. Понавибирали собі красунь – нечепур якихось, ні зготувати, ні на стіл подати. Причому, свекруха мені говорила це прямо в обличчя, а аж ніяк не за очі.
Ну і випробовувала вона на мені свій непростий характер по повній програмі. Причому, дуже розумно і хитро, що мене, молоду щиру дівчину, найбільше дратувало.
Вона часто говорила чоловікові, щоб він подивився, яка у нього мати господиня, а кого він привів до хати, нічогісінько не вміє, та ще й вчитися у неї не хоче. При чому виглядало це дуже мирно і мило, як ніби свекруха переживає за мене і всіма силами намагається допомогти.
Я прекрасно розуміла її гру, але нічого протиставити не могла. Але, що найбільше мене засмучувало, що чоловік був на стороні мами. Ні, він не влаштовував мені сварок, не скандалив, але усім своїм видом показував, що він незадоволений мною, і їжа йому моя не подобається, бо мама краще його готує, пере та прибирає.
Якось раз я варила моїй дитині гречану кашку на прикорм. На кухню зайшла свекруха:
– Що ти робиш, що це тут смердить?
– Кашку гречану готую.
– А чому не на водяній бані?
– Антоніно Сергіївно, гречану кашу немає сенсу варити на водяній бані, – впевнено промовила я, без жодного докору свекрусі.
– Я завжди варила гречку дітям на водяній бані!
– Добре, але можна я зараз доварю вже так, а потім буду на водяній бані?
– Ну дивися.
Свекруха виплила з кухні, і я почула, як вона на питання сина, що трапилося, відповіла:
– Та кажу твоїй дружині, як кашу потрібно правильно дитяті варити, а вона мене й слухати не хоче, каже, що краще за мене знає.
Чоловік, природно, тут же прийшов повчити мене життя. Цього вечора ми дуже посварилися, такі сварки у нас бували рідко. Я розплакалася, і сказала, що мені все набридло, я більше так жити не хочу. Я зібрала свої речі і переїхала до батьків.
З чоловіком ми розійшлися, мені здається, що він ніколи мене не кохав по-справжньому. Просто відносився, як до подруги, не більше. Пройшло пару років і ми потроху почали спілкуватися з колишнім чоловіком та свекрухою, адже у нас була спільна дитина, яка є онуком свекрухи, і вона його дуже любить, я це бачу.
Років через 7 я приїжджаю до своєї колишньої свекрухи, а вона кашу варить гречану.
Якось відразу мені все це згадалося.
– Антоніна Сергіївно, гречану кашу треба на водяній бані варити.
– Хто тобі цю дурість сказав? – обурилася свекруха.
Я посміхнулася, щоб вона не бачила, але промовчала. Вона зараз стара жінка, і я не хочу з нею сваритися.
Чоловік так і залишився сам, дружини у нього немає.
А моя колишня свекруха живе у свого сина, мого колишнього чоловіка. Я регулярно її відвідую. Вона дуже мене чекає і завжди говорить, що я – найкраща невістка, що вона завжди любила мене як рідну дочку і що, якщо її синок призведе іншу жінку, вона її вижене. Її невістка – тільки я.
Ну і я, природно, зла не тримаю. Постаріла, помудрішала. Тільки іноді, коли я варю гречану кашку, згадую свою свекруху. Нехай вона краще любить мене на відстані.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – klops.ru
