Не знаю, чи це правильно, але ми з Остапом вирішили спочатку трохи пожити разом, перевірити свої почуття, а потім, десь через рік-два офіційно розписатися. Зараз такий час, що треба спочатку все перевірити, тим більше, що житлом я забезпечена і ми почали жити в моїй квартирі, яка дісталася мені від бабусі.
Коли настав час познайомитися з батьками Остапа, я запросили його маму в гості. Наготувала цілий стіл, прибрала, підготувалася до її приходу. Прийшовши в гості, свекруха зі мною навіть не привіталася, сказала, що у неї немає ні часу, ні бажання знайомитися. Практично на порозі обмінялася з Остапом кількома фразами і пішла. На цьому наше знайомство закінчилося.
Коли минув час і я трохи заспокоїлася, ми вирішили спробувати познайомитися з батьками ще раз. Адже я розуміла, що життя довге і батьки для Остапа завжди будуть найріднішими людьми. Свекруха теж передумала за цей час багато чого, тому в гості прийшла, за стіл сіла, але мені відразу дала зрозуміти, що я ніхто і звати мене ніяк, а її син – центр всесвіту. Хоча у мене була хороша робота, на якій я заробляла більше за нього.
Через рік ми вирішили узаконити свої стосунки. Я не хотіла весілля, але чоловік наполіг. Ми подали заяву до РАЦСу і зробили весілля саме таке, яке хотіли батьки Остапа. Мати чоловіка сказала, що це найгірший день у її житті. Свекор теж сидів без настрою, гості з моєї сторони взагалі не розуміли, що відбувається.
Я не здалася, потрібно намагатися налагодити відносини. Все-таки батьки чоловіка, одна сім’я. Я вітала їх з усіма святами, просто дзвонила поцікавитися як у них справи, запрошувала в гості, їздила з ними на дачу, намагалася допомогти у всьому. Мій чоловік, сказав мені, що свекруха просто мені заздрить, адже вона звичайний продавець на ринку, яку все життя утримував чоловік, а я хороші гроші отримую, та й в побутових справах показую себе краще, всі питання вирішую сама.
Щоб вгодити його мамі, я перестала надмірно за собою стежити, щоб заздрити не було чому. Перестала ходити на манікюр і до перукаря, аби не виглядати краще за неї.
Але цього свекрусі було мало – вона любила рахувати мої гроші, обговорювати, скільки я витратила на одяг і догляд за собою. А свекор взагалі міг прийти до нас додому без попередження. А потім ходить і всім розповідає, який бардак у нас вдома і їсти нічого, син біля мене голодний ходить.
Насправді все не так як він говорить. Свекор ще жодного разу не пішов від нас голодним. Потім свекри зачепили моїх батьків, що вони теж ніхто, і погано мене виховали. І це було останньою краплею. Я могла стерпіти все, але зачіпати своїх батьків я не дозволю. Я більше не хотіла бачити їх в своєму будинку і прямо їм про це сказала.
Все стало чудово, життя налагодилося, в домі нарешті настав мир і спокій. Минув рік як ми не спілкуємося. Чоловікові я не забороняла з ними спілкуватися, але після того дня він сам обірвав з ними спілкування. Сестра його тільки постійно телефонує. Просить, щоб я вибачилась перед ними, за те, що я їх вигнала, а я провини своєї не відчуваю. Шкодую лише, що я відразу наше спілкування не обірвала.
Фото ілюстративне – bipbap.
