Чому підвищується облікова ставка в Україні? Що станеться з курсом гривні та ПриватБанком найближчим часом? Наскільки важлива для України співпраця з Міжнародним валютним фондом, і чи загрожує державі дефолт? Про це і не тільки – у поясненні Національного банку “Обозревателю“.
– Ви заявляли, що вперше розроблена середньострокова стратегія НБУ. Розкажіть про неї детальніше. Чого очікувати українцям?
– Стратегія для Національного банку окреслює цілі, над досягненням яких НБУ працюватиме. Всього їх сім. Зокрема, це низька та стабільна інфляція, стабільна, прозора та ефективна банківська система, відновлення кредитування, ефективне регулювання фінсектору, вільний рух капіталу, фінансова інклюзія, а також подальша трансформація НБУ в сучасний, відкритий та незалежний центральний банк.
Відповідно, українці мають розуміти, що ми діємо, виходячи саме з цих цілей. Наприклад, якщо ми бачимо ризики для цінової стабільності, то проводимо відповідну монетарну політику, встановлюючи облікову ставку на такому рівні, що дозволить привести очікувану інфляцію до цільових значень на горизонті політики. Наразі середньостроковою ціллю є споживча інфляція на рівні 5% річних.
А для забезпечення надійності та ефективної роботи банківської системи ми впроваджуємо необхідні регуляції для банків. Наприклад, з цього року банки розраховують новий норматив LCR, який покаже готовність банків витримати відтік коштів у кризових умовах.
Стратегія спрямована на створення та примноження цінності для клієнтів Національного банку – учасників фінансової екосистеми. Ми виділяємо шість таких клієнтських груп: експерти, державні установи, які здійснюють регулювання, суб’єкти фінансової діяльності, суб’єкти економічної діяльності, держава як постачальник послуг, а отримувати максимальну цінність має клієнтська група громадян України. Тому під час розробки стратегії ми виходили з потреб учасників фінансової екосистеми, умов середовища, у якому вони працюють, та припущень щодо майбутніх тенденцій на ринку.
Такий підхід ми обрали не випадково. Сьогодні більшість центральний банків розвинутих країн стають більш відкритими та ставлять пересічного громадянина у найвищий пріоритет. Наприклад, так робить Банк Англії, який нещодавно проголосив докорінні зміни у своїй комунікаційній політиці, назвав своєю головною місією збереження добробуту громадян Великобританії та взяв курс на повну транспарентність та зрозумілість.
І в нашій стратегії ми так само проголошуємо саме цю групу клієнтів найважливішою для НБУ, оскільки саме громадяни є кінцевим споживачем, який оцінює створені та акумульовані цінності.
Читайте також: НОВИЙ ТРУДОВИЙ КОДЕКС В УКРАЇНІ: ЯКІ ЗМІНИ ВІН ПРИНЕСЕ ПРАЦІВНИКУ І ПРАЦЕДАВЦЮ?
– Очевидно, що в Україні необхідно поновлювати кредитування, проте монетарна політика знову стає більш жорсткою – у березні відбулося чергове підвищення облікової ставки, хоча й уряд, і президент заявляють про необхідність її зниження. Чому Нацбанк вирішив плисти проти політичної течії? Знову.
– Національний банк – це незалежна інституція, яка перебуває поза політикою. Нашу діяльність визначає закон “Про Національний банк”, згідно з яким ми відповідаємо за цінову стабільність шляхом забезпечення низької і стабільної інфляції.
Жорсткі монетарні умови, які на сьогодні склалися в результаті підвищення облікової ставки з жовтня минулого року на 4,5 в.п. до 17% річних, мають нівелювати потенційний вплив низки ризиків, які можуть стримати зниження інфляції у 2018 році.
Ми очікуємо, що саме завдяки жорстким монетарним умовам інфляція знизиться до 8,9% цього року та повернеться до цільового діапазону 5% +/- 1 в.п. у середині наступного року.
У той же час відновлення кредитування також є однією з пріоритетних цілей Національного банку. Але висока облікова ставка сьогодні не є тим вирішальним фактором, який стримує кредитування.
По-перше, завдяки зниженню інфляції та після тривалого циклу пом’якшення монетарної політики ставки за кредитами суттєво знизилися. Фактично вони зараз знаходяться на найнижчому рівні з докризового 2014 року.
По-друге, відсоткова ставка за кредитом враховує не лише ставку за депозитами, але і вартість ризику для банку від проведення кредитної операції. Повільне відновлення кредитування реального сектору насамперед відображає високі ризики інституційного середовища, зокрема низький рівень захисту прав кредиторів.
Банки сьогодні фактично не захищені перед недобросовісними клієнтами. Вирішити цю проблему має розширення можливостей щодо отримання інформації про потенційного клієнта, у тому числі з Кредитного реєстру, закон про який було нещодавно прийнято. Також для захисту прав кредиторів необхідно встановити договірний механізм урегулювання валютних кредитів фізичних осіб, запровадити інститут приватного виконання рішень, удосконалити процедуру продажу арештованого майна й усунути інші прогалини у законодавстві, які перешкоджають ефективній реалізації прав кредиторів та інвесторів.
Також більш активне відновлення банківського кредитування неможливе без вирішення проблеми “токсичних” активів. Баланси банків сьогодні переобтяжені непрацюючими боргами, і допоки ця проблема не буде вирішена, темпи відновлення кредитування лишатимуться низькими. Для комплексного вирішення проблеми недіючих кредитів та створення умов, які б мінімізували причини виникнення цієї проблеми у майбутньому, потрібні зміни у законодавстві. Зокрема, необхідно скасувати мораторій на стягнення іпотечного майна, скоротити процедури відчуження об’єктів застави, спростити податкове навантаження, удосконалити процедуру банкрутства. Також потребує розвитку ринок продажу проблемних кредитів.
За збереження макрофінансової стабільності та прогресу у вирішенні цих проблем ми зможемо очікувати на більш швидке зростання обсягу нових кредитів.
– Чи пов’язано рішення щодо підвищення ставки зі скепсисом щодо траншу МВФ?
– Звісно, відтермінування отримання чергового траншу МВФ враховувалось Національним банком під час прийняття рішення з підвищення облікової ставки. З рештою, відсутність прогресу у реалізації програми з Міжнародним валютним фондом підвищує вразливість економіки України. Особливо, якщо врахувати значний обсяг платежів за зовнішнім державним боргом у 2019-2020 роках.
Разом з тим, це не єдина причина, з якої НБУ прийняв таке рішення на початку березня. Свою роль також зіграли підвищені інфляційні очікування бізнесу та населення, а також суттєві темпи зростання споживчого попиту, про яке свідчить продовження зростання роздрібного товарообороту високими темпами (у січні-лютому на 7,6% у річному вимірі). Значною мірою останньому сприяло підвищення соціальних стандартів – як пенсійних виплат, так і заробітних плат.
– Без продовження співробітництва з МВФ Україну чекає дефолт?
– Мова про дефолт не йде. За нашими прогнозами, навіть після сплати $15 млрд, які Україні залишилося сплатити у 2018-2020 роках як за основною сумою, так і на обслуговування зовнішнього державного боргу, у міжнародних резервах залишиться приблизно стільки ж коштів, скільки в них зараз – понад $18 млрд.
Однак збереження резервів на такому рівні, попри здійснення зазначених платежів, буде можливе лише за умови подальшої співпраці з МВФ. Загалом НБУ очікує, що протягом 2018 року Україна отримує від МВФ $2 млрд. Це разом із надходженням пов’язаного фінансування та виходом Уряду на міжнародні ринки капіталу дозволить наростити міжнародні резерви до $20,5 млрд на кінець 2018 року.
Але варто розуміти, що продовження співпраці з МВФ – це не лише фінансування. Дотримання програми реформ, зобов’язання за якою Україна взяла на себе, є запорукою макроекономічної та фінансової стабільності у середньо- та довгостроковій перспективі.
– Гривня увійшла у довгостроковий період стабілізації? Чи це сезонне зміцнення нацвалюти, пов’язане також з підвищенням облікової ставки?
– Після переходу України на плаваючий обмінний курс гривні у 2015 році на валютному ринку спостерігається певна сезонність. Уже третій рік поспіль у перші місяці року зростає попит на валюту, зокрема з боку імпортерів, які формують запаси товарів на новий рік, і водночас знижуються її надходження, зокрема з боку аграріїв, які зазвичай протягом року забезпечують близько половини пропозиції валюти на міжбанківському ринку.
Як наслідок, на початку кожного року тимчасово посилюється девальваційний тиск на курс гривні. Однак дія тимчасових факторів на початку року зазвичай нівелюється протягом решти року завдяки сприятливому впливу фундаментальних факторів, у тому числі відновленню ділової активності експортерів та зовнішньої цінової кон’юнктури для товарів вітчизняного експорту. Саме це визначало ситуацію на валютному ринку і в поточному році.
Проведення Національним банком більш жорсткої монетарної політики з жовтня минулого року дійсно призвело до збільшення привабливості гривневих фінансових інструментів. Це, зокрема, сприяло активному притоку іноземного капіталу в державні цінні папери у національній валюті. З початку року обсяг гривневих ОВДП у портфелі нерезидентів зріс майже в три рази – з 5,1 млрд грн до 14,3 млрд грн.
У свою чергу приплив капіталу нерезидентів разом із згаданими сезонними факторами – збільшенням надходжень валютної виручки від експортерів на тлі пожвавлення ділової активності, а також збереженням сприятливої кон’юнктури на світових ринках – позитивно вплинули на пропозицію валюти на міжбанківському ринку. Це зумовлює зміцнення обмінного курсу гривні відносно долара США з кінця січня.
– Який наступний крок НБУ щодо “Буковелі”?
– Національний банк й надалі захищатиме державні інтереси у справі ПриватБанку.
Наразі Київським апеляційним господарським судом відкрито провадження за апеляційними скаргами НБУ та ПриватБанку на відповідне рішення Госпсуду м. Києва. Слухання по цій справі ще не відбулося.
– Суд заявляє, що НБУ міг списати заборгованість щодо рефінансування з рахунків вже державного ПриватБанку, але не зробив цього. Чому?
– На кінець 2017 року ПриватБанк був винен НБУ за кредитами рефінансування 10,7 млрд грн. У випадку списання банк втратив би значну частину ліквідних коштів. Для компенсації цієї втрати і збереження стабільної роботи ПриватБанку виникла б потреба монетизувати ОВДП, якими було збільшено капітал банку. Монетизація у свою чергу призвела б до зростання обсягу грошової маси в країні, що негативно вплинуло б на інфляцію.
– Який сьогодні обсяг заборгованості ПриватБанку за кредитами рефінансування НБУ?
– На 1 січня 2018 року заборгованість ПриватБанку за рефінансуванням НБУ становила 10,7 млрд грн.
– Які перспективи повернення грошей, хоча б частково?
– Рефінансування має бути погашене за рахунок кредитів чи коштів поручителів.
– У багатьох є питання до НБУ щодо рефінансування. Так, Назар Холодницький нещодавно повідомив, що САП має намір долучити до справи скандальні матеріали перевірки компанії Kroll. Як ви можете це прокоментувати?
– Національний банк України завжди активно співпрацює з правоохоронними органами України та сприяє проведенню необхідних слідчих дій. Наприклад, у січні 2018 року НБУ 13 разів надавав доступ до речей та документів у межах розслідування кримінальних правопорушень у банківській сфері. У тому числі за ініціативою: Національної поліції – 5 разів; Генеральної прокуратури – 5 разів; НАБУ – 3 рази.
Ми також зацікавлені у всебічному та об’єктивному розслідуванні у справі ПриватБанку, тому готові надати слідству всі наявні в НБУ документи та матеріали, у тому числі результати розслідування компанії Kroll.
– Як ви оцінюєте строки продажу “Укргазбанку” та “Привату”?
– Національний банк неодноразово наголошував, що нас не влаштовує ситуація, коли частка держави в активах банківського сектору України сягає 55%. Тому ми підтримуємо основну мету стратегії реформування державних банків – значно знизити присутність держави у банківському секторі через повний або частковий продаж банків державного сектору і завдяки цьому підвищити конкуренцію в банківському секторі.
Щодо термінів продажу конкретних державних банків, то їх визначення – прерогатива власника, тобто Міністерства фінансів України.
Разом з тим банки необхідно підготувати до продажу, що, очевидно, потребує часу.
