Моя сестра доглядала наших батьків і тепер по праву вважає, що їх хата належить їй. Ольга вже й ремонти там поробила, стала справжньою господинею.
Поки мама була, вона усім їй допомагала, всю пенсію віддавала Ользі, ще й працювала, відповідно, що й зарплата вся йшла старшій доньці. Тато теж пенсію отримував, всю віддавав Ользі. Тато, звичайно, на жаль, любив сивенької попити, тому сестрі інколи з ним доводилося нелегко, але таке життя.
Але загалом за їх гроші Ольга провела до хати газ та воду. Робила ремонти.
Я всі ці роки жила в невістках, жилося мені важко, бо в свекрухи була своя донька, для якої вона старалася, а нам з чоловіком ніхто нічим не допомагав, свекруха навіть їсти окремо варила, дітей наших ніколи не нагодує, лише з свекром їли. Навіть коли я на роботі, а діти зі школи прийдуть і голодні сидять, то лише мене чекають, щоб я щось приготувала.
А мама моя ніколи й в гості не заходила, навіть якщо проходила повз нашу хату, наче біля чужих людей, й голови ніколи не поверне в нашу сторону.
Мама з татом просто в душі завжди любили меншу сестру.
Сестра з батьками жила весь час, відповідно вона й доглядала їх до останніх днів. А коли батьків не стало вона стала хату оформляти на себе, бо говорила, що вона лише там робила ремонти, а я нічого туди не доклалася, якби не вона, то батьківська хата розвалилася б.
Сестра прийшла до мене і попросила, щоб я пішла в селищну раду і написала відмову від хати. Я не могла заперечити, пішла і написала.
Сестра стала гарною господинею, хата велика. А чоловік вже багато років мене докоряє, що мені батьки нічого не залишили, що я прийшла до нього біднячкою і біднячкою залишилася.
Але що я зробила неправильно?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
