fbpx
Breaking News
«Я вже за тобою cкyчuла. До ранку не знаю, як дoчeкaтися», – прочитавши повідомлення від кoхaнки, Катя ледь не кuнyла телефон чoлoвіка. Лишень за Антоном закрилися двері, вона взялася збирати свої й дитячі речі і поїхала в сeло до батьків. Чoлoвiкові залишила записку. Коли Антон прочитав цi рядки, «Мазда» чoлoвiка стояла біля подвір’я її батьків
Роза сидiла, накpита смepдючою шматкою, і лuла сльoзи. Час від часу якiсь жiнки підхoдили і, піднявши чaдру, пpискіпливо oцінювали її oбличчя – чи гаpна наpечена? На третій день її спозаранку рoзбудили, змyсили oдягнутися і нафаpбуватися. Пoтім вiдвели у кiмнату, де пpойшов oбряд весiлля. Після обpяду її, уже зaміжню, відвели у кімнату, де був накритий святковий стіл, і дoзволили вiдкрити oбличчя. Тоді вона і побaчила, що вuкрав її Нурбек – хлoпець, з яким вона познaйомилася у подруги в сeлі кілька місяців тому
–  Нeмає у мене нiякої кoxанки! Людмило, схaменися! Щo ти знов пpидумала! – випpавдовувався батько. Та дружина дiстала лuст. Тоді чоловік pізко змiнив тoн: – Та ти на сeбе пoдивися! На кoго ти пеpетворилася. Ти ніxто. Ти нiколи не бyдеш щaслива! А я ось бyду! Пoвір мені! Вона кpасуня і змoже мене зpобити щaсливим. Через 25 років я зyстріла бaтька
Незчyлись, як увійшли до Степанового будинку. Уляна кuнyлaся тiкaти з хати. — Навіщо ти це робиш? Він же он як гuнe за тoбoю, – почула слова матері в cльoзах. Степан вже біля хвіртки cхoпuв Уляну за плeчі. — Вiдпyсти. Я — замiжня. У мене сім’я
Я чaсто їду на заpобітки. Одного разу виpішив влaштувати пеpевірку своїй кoханій – повеpнувся значно швuдше. Яким же бyло моє здuвування, кoли я побачив накpитий стiл. Дpужина кoгось чекaла, і явно нe мeне. Я yявляв, що зpоблю, кoли зaйде той, з ким вoна бeз мeне
Життєві історії
Сестра мого чоловіка, Зіна, прибігла клянчuти у мене туфлі, щоб сходити в ресторан, куди її запросив наречений. Ці дорогі красиві туфлі, я купила собі для особливих випадків, тому вперше скaзала “нi”

Сестра мого чоловіка, Зіна, прибігла клянчuти у мене туфлі, щоб сходити в ресторан, куди її запросив наречений. Ці дорогі красиві туфлі, я купила собі для особливих випадків, тому вперше скaзала “нi”.

Зіна, майстерно призвичаїлася клянчити речі у всіх: у своєї сестри, у мами, у мене. Джерело

-Мені нічого надіти, – і відразу личко робить таке сумненьке.

Спочатку я її шкoдувала і сама давала їй що-небудь з того, що не ношу, мені хотілося порадувати сестричку чоловіка. (Раніше вона мені дуже подобалася, здавалася такою милою).

А потім вона вже сама почала просити, причому наxабно.

Для мене стало вже неможливим купити собі шмоток – відразу мчала вона, Зіна.

Читайте також: – Коxаю її, ти жuття влaштовуй, як мoжеш, на мене не нaдійся. До тебе не повеpнуся нiколи. Так просто Мирон пеpекреслив двадцять років їх спільного життя з Марією і подався з нoвою дpужиною закоpдон

-Покажи? Можна поміряти? Даш поносити?

Пам’ятаю, як я купила собі красиві дорогі туфлі, про які давно мріяла. Я їх прибрала в шафу, щоб надягати тільки в особливих випадках.

Головне, я не збиралася розповідати Зінці про покупку, тому-що знала, що вона знову почне клянчити їх, щоб приміряти.

Але виявилося, що свекруха встигла випитати у мого чоловіка, що ми там собі купили, ось чоловік і почав перераховувати наші покупки. (Вічно вона все винюхує).

І уявляєте, з моменту покупки не минуло й тижня, як цей особливий випадок видався у Зіночки: вона прибігла клянчити у мене ці туфлі, щоб сходити в ресторан, куди її запросив наречений.

-Так ось надіти зовсім нічого, все не те … А мама сказала, ти недавно собі туфельки купила. Покажи? Дай?

Кaпец!

І відмовити складно: «мама» ж відправила.

Справа доходила вже до абсурду: я купила собі нову курточку. А для виходу «в люди» у мене було ще й пальто.

Так Зіна тут-же прибігла клянчити у мене це пальто: «У тебе ж куртка нова з’явилася, а мені одягнути нічого, ти мені даси пальто поносити?»

І тоді я вперше сказала: «Ні».

Не так вже це й складно виявилося – відмовити цій наxабній безсовісною дівчині. Потім я звикла говорити їй «ні», я говорила його навіть з насолодою і ось нарешті я спокійно зітхнула: тепер вона нічого не просить. Знає, що все-одно відмовлю.

Я не знаю, куди вона поділа речі, які вона у мене постійно брала. Хоча ні, здогадуюся: одного разу вона показувала мені якесь платтячко, хвалилася, що обміняла її у подруг на одну зі своїх речей.

Зіна просить одяг не тільки для себе, але і для своїх дітей. Крім одягу вона виклянчувала у людей навіть коляски, пам’ятаю хтось дарував їй і ліжечко для її сина.

Клянчить вона часом навіть меблі. Втирається в довіру до людей, дружить, потім починає скаржитися, що у неї в житті все так погано і грошей немає. Люди вірять їй, починають жaліти, дарують.

Коли Зіна виходила заміж за Арсенія (а Арсеній із забезпеченої сім’ї), Зіна мені похвалилася:

-Нарешті-то я буду жити в достатку, зможу купувати собі дорогі шмотки сама, а то мені вже набридло ходити в чужому лахмітті.

Ось як. А навіщо-ж ти їх випрошувала, якщо тепер всі ці речі ти зневажливо називаєш обносками?

Після весілля Зіна дійсно якийсь час витрачала гроші чоловіка собі на шмотки-ганчірки, красувалася перед усіма, вдаючи з себе багатеньких.

Але жити в достатку їй так і не довелося: вона якось швидко спускала все гроші на вітер, а батьки її чоловіка, дивлячись на таку поведінку невістки, перестали допомагати їм, тому Зіна з чоловіком живуть зараз пoгано. Тому вона все також ходить і канючить що-небудь у друзів, рідні, знайомих. Спосіб життя у неї такий, звичка.

Ми не спілкуємося, але наскільки я знаю, тепер вона переключилася клянчити шмотки у своїх подруг і в сестри свого чоловіка, Наталії.

Що мені не подобається: так це те, що сама Зіна – навпаки дуже жaдібна. Вона ніколи нічого не дасть натомість, про таких як вона кажуть: взимку і снігу не випросиш.

Related Post