Все життя я прожила в обласному центрі в двокімнатній квартирі. А нещодавно я вирішила її здавати, а собі купила невелику однокімнатну на окраїні міста. Я багато років виношувала цей план, тому і збирала гроші.
Придбана мною квартира знаходиться в старому будинку і потребує ремонту. Але я подумала, що це не проблема – зять у мене ремонтами займається, думала, попрошу Анатолія, він мені все зробить у найкращому вигляді. Квартира крихітна, без меблів, абсолютно порожня, шафи не треба совати!
Кажу йому, Толік, мені найпростіше треба зробити, нічого надзвичайного. Старе все обдерти і винести, шпалери поклеїти, стелі побілити. На підлогу лінолеум купила, теж потрібно допомогти його розстелити та плінтусами притиснути. Усе! Навіть плитку поки що міняти не буду, ні у ванній, ні на кухні, я вирішила, а там подивимося.
Плитка у новій квартирі стара, мало не з радянських часів, але ще тримається. І сантехніка така сама. Все це потрібно замінити, але все впирається в гроші. Після придбання квартири грошей у мене майже не лишилося.
Порадилася із зятем, купила матеріали найпростіші, бюджетні, просто щоб чистенько було. Єдиний момент: наймати фахівців мені вже нема на що, а самій робити – ну навіть не знаю. Не вмію я зовсім! Та й незручно це самотужки, ось навіть із тими ж шпалерами. Мені і на драбину вилізти важко. Подзвонила зятю, говорю, Толік, може, допоможеш? Керуватимеш і направлятимеш, а я в тебе в підмайстрах буду: помити, подати, потримати, принести…
Зять ні так, ні ні не сказав. Каже, графік свій подивлюся, потім передзвоню. А ввечері зателефонувала дочка і давай обурюватися. Мамо, каже, у тебе совість є взагалі чи ні? У Толіка робота, іпотека та двоє дітей, ми й так удома його не бачимо! Діти його вже скоро впізнавати перестануть! А тут ще ти зі своїм ремонтом. Як ти взагалі собі це все уявляєш? Коли йому ще й твоїми справами займатися?
Зять справді людина зайнята. Але в нього машина, та й квартиру я купила не на іншому кінці світу. Міг би пару вихідних присвятити тещі, не так часто я його про щось прошу.
Я зі свого боку, завжди допомагала дочці з дітьми, коли могла. Я й з роботи випрошувалась, коли треба було! З колясками гуляла і зі старшою, і з молодшим, подарунки їм завжди гарні дарую до всіх свят, просто так їм гроші давала.
Дочка, чесно кажучи, не зраділа, коли дізналася, що я купила квартиру. Вона навіть і не знала, що я маю накопичення, завжди думала, що я живу від зарплати до зарплати. А насправді, виходить, у них квартира в кредиті, вони у боргах, а у мене тепер зайва квартира на здачу.
Я їй чесно сказала, що збирала собі на пенсію, щоб нікому не бути в тягар. І квартиру, яку я купила, вона бачила, що це – дуже бюджетний варіант! Тому що грошей у мене було небагато.
Але донька все одно образилася. А потім сказала, що робити ремонт її чоловік не зможе, бо часу немає. Я почала навіть ремонт сама – обдирала старі шпалери, виносила мотлох. Попрацювала півдня і зрозуміла, що далеко я не поїду.
Зателефонувала зятю, кажу, Толік, без тебе мені не впоратися, я готова навіть гроші заплатити! Здам квартиру і розрахуюся, викручусь. Допоможи! Не повірите, але після цього час одразу час знайшовся. Завтра, каже, ми закінчуємо об’єкт, три дні будуть у мене вільні точно, можу приїхати.
Я ображена на доньку та на зятя. Гроші у мене зараз явно не зайві, тим більше це переважно гроші квартирантів. А якщо щось піде не так? Та й взагалі, як жити зовсім без запасу?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
