Я вийшла заміж два роки тому, на той час у мене вже була за спиною непогана кар’єра вчителя, я працювала в місцевому ліцеї, мала повагу від колег і учнів, моя робота мені дуже подобалася. Правда, жила я з батьками і вони постійно мені нагадували, що мені 31 рік і вже пора заміж.
І нареченого вони мені теж самі знайшли. Мирослав приїхав з іншого міста у відрядження до батька на фірму, тато з ним подружився, запросив до нас на вечерю, як я зараз розумію, не просто так, а щоб нас познайомити.
Не можу сказати, що Мирослав мені зовсім не сподобався. Я б навіть сказала, що він доволі вродливий. Я теж йому сподобалася і ми почали зустрічатися. Через пів року постійних поїздок один до одного і нескінченних телефонних дзвінків, Мирослав запропонував мені виходити за нього заміж.
Я погодилася, єдине, що мені не подобалося в цій ситуації, це – переїзд. Мені потрібно було залишити своє велике місто і переїхати в маленьке містечко, з якого родом Мирослав, що знаходилося за 100 кілометрів від нас. Природно, потрібно було залишити і улюблену роботу. Я тішила себе, що на новому місці мені теж вдасться знайти роботу в ліцеї, чи, принаймі, в школі. І Мирослав обіцяв, що з цим проблем не буде.
Мирослав живе у власному великому будинку, який він сам і збудував. Правда, нещодавно він забрав туди і своїх батьків, то ж тепер я живу з свекрами. Відносини у нас не дуже близькі, але вони не втручаються в наше життя і на тому спасибі.
Але це не найважливіше. На новому місці я не можу знайти роботу за фахом, як розраховувала, та ще й довелося взяти машину в кредит, тому що у чоловіка робота пов’язана з машиною.
До переїзду я непогано заробляла, крім зарплати, я підробляла репетиторством, і витрачати доводилося теж не багато, адже батьки оплачували комунальні послуги за квартиру і купували продукти. Я, звичайно, допомагала їм, але часто вони відмовлялися брати від мене гроші, казали, що самі справляються. То ж жилося мені дуже непогано.
Зараз все дуже змінилося, я ще досі не знайшла роботу, зарплати чоловіка ледь вистачає на життя, і він вже бачу, що не задоволений, що я досі не працюю, каже: «Що ти перебираєш, погоджуйся на те, що пропонують». А як погоджуватися, коли крім торгівлі в кіосках або на ринку нічого не можна знайти, і ця робота оплачується поганенько.
Згадала про своє хобі, мені завжди подобалося робити зачіски і собі і подругам, а тепер я б змогла заробляти, навіть якщо знайдеться робота за фахом. Знайома сказала, що якщо вже і йти на курси, то майстри манікюру і нарощування нігтів, це більш затребувана і прибуткова професія, з умовою, що працювати потрібно буде спочатку в салоні, щоб напрацювати собі клієнтську базу.
Але мені більше до душі робота перукаря, зачіски я могла б робити і вдома, працюючи тільки на себе, а рекламою в таких речах служить «сарафанне радіо», знаю по собі, як подруга познайомила з майстром, яка після роботи стригла і вдома постійних клієнтів.
Я вже була готова погодитися на будь-яку роботу, бо розумію, що треба заробляти на життя, роботу вчителя в містечку, де всього дві школи, я знайду не скоро. Але з’явилася і інша проблема, я дізналася, що в мого чоловіка є інша жінка. Виявляється, Мирослав вже багато років зустрічається з однією жінкою.
Вона одружена і не має наміру йти від чоловіка. Їхній роман почався задовго до нашого знайомства з Мирославом. Коли я напряму запитала чоловіка, чи це правда, він відповів, що так. Але це немає ніякого значення, бо його законною дружиною є і буду я. А та, інша, так – для душі. І я маю прийняти цей факт спокійно, не перейматися цим і жити далі.
Першою моєю думкою було збирати речі і повертатися додому, адже зовсім не про таке життя я мріяла. І саме в цей момент я дізнаюся, що чекаю дитину. Тепер я зовсім заплуталася, не знаю, що мені робити, я опинилася в не дуже простій ситуації. Залишатися з чоловіком чи їхати до батьків?
Фото ілюстративне – leboard.
