fbpx
Життєві історії
Після весілля свекруха стала до нас приходити все частіше. Мати Віктора приносила мені свої сукні, в яких вона вже ходила, говорила, щоб я доношувала її речі і зекономлю для сім’ї великі гроші. А одного дня я повернулася додому і побачила в руках своєї дитини якусь іграшку, яка вже була не нова. Мати Віктора радісно мовила з кухні до мене: “Які люди не економні – майже нові речі на смітник викидають”

Зараз я вже не знаю, як вийти з цієї ситуації без будь-яких непорозумінь.

Коли я познайомилася зі матір’ю свого чоловіка – вона справила на мене дуже добре враження.

Так, вона – економна людина, але при наших зарплатах і цінах – це скоріше зараз величезний плюс, ніж мінус. Так я думала спочатку, як тільки стала з нею спілкуватися.

Коли ми тільки одружилися з Віктором – все було наче добре у нас. Ми відразу стали жити окремо. Те, що його мама, приходячи до нас в гості, робила нам зауваження за не вимкнену лампочку – я вважала нормальним. Просто ми молоді і, дійсно, погано вміємо економити на звичних речах. Коли вона намагалася віддати мені свої або сусідчині ношені сукні – я просто відмовлялася, і непорозумінь у нас ніяких не виникало з цих питань ніколи не виникало. А ось, коли народилася дитина – почалося наше несолодке життя.

Вона ходить по сусідах, дзвонить своїм близьким і далеким, родичам, і всім розповідає про наше “скрутне становище” – що ми, буквально, не маємо що їсти, ходимо босі, і нам потрібна допомога в будь-якому вигляді. До слова, у нас цілком нормальне матеріальне становище, але вона нічого не хоче чути і розуміти.

До мене підходять люди на вулиці і питають: що у нас сталося, і як ми докотилися до такого життя? Родичі дзвонять і пишуть в мережі з тим же питанням. Але, це – добре. Я намагалася з матір’ю Віктора розмовляти і пояснювати в спокійному тоні, що таке розповідати не варто, адже ми живемо добре, аби всім людям ще так жити, але все марно. Вона стала приносити до нас чиїсь ношені речі, особливо дитячі, і намагатися одягати їх на дитину. Я вже серйозно голосно говорю, що так не потрібно робити, знімаю речі ті з дитини, викидаю, а вона ображається, але продовжує робити своє. Каже, мовляв вони чисті і цілі, а яка різниця в чому дитині по підлозі вдома повзати.

Чоловікові скаржитися марно. Віктор завжди мене заспокоює та вмовляє перечекати цей період і бути спокійнішою, адже мама, все таки, вже у віці. Так я теж доросла людина і все розумію, але вчора – була межа всьому. Дивлюся – у дитини іграшка нова, тільки стара. А свекруха і каже: «Які люди не економні та нерозумні – майже нові речі на смітник викидають».

У мене очі аж круглі стали. Я підбігла до дитини, іграшку забрала – він заплакав, свекруха на мене здивовано дивиться. А я, навіть не знала, що мені сказати з того всього. У кімнаті був чоловік. Він видно зрозумів, що я зараз скажу його мамі, щоб вона йшла від нас раз і назавжди, і встиг покликати мене в іншу кімнату. Там він, звичайно, відразу нагадав про мамин немолодий вік пообіцяв, що жодної речі, мама більше не принесе – він з нею поговорить.

Не знаю, як вже він їй пояснювати буде, але я твердо сказала: ще раз таке відбудеться в нашому домі – і ноги його мами в нашому будинку не буде. Ну хіба я не права?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – prom.

facebook