Моя сестра розлучилася зі своїм чоловікам, коли їй було 36 років. Наталя сама виховує двох дітей і живе в квартирі бабусі, яку їй віддала мама, адже їй нікуди було йти.
Я з чоловіком давно живемо окремо, після одруження взяли квартиру в кредит, вже сплатили його, виховуємо доньку.
Ми з моїм чоловіком та мамою завжди допомагаємо моїй сестрі в усьому, вона щоразу звертається до нас. Та, останнім часом, я все частіше стала помічати, що Наталя звикла до нашого хорошого ставлення і до нашої допомоги, вона навіть перестала бути вдячною нам за це.
Справа в тому, що вона зустріла чоловіка, каже, що він хороша людина і їй потрібно влаштовувати своє особисте життя, адже вона ще жінка молода і має повне право на своє жіноче щастя.
Наталя постійно просить, як не мене то маму, щоб ми іноді побули з її дітками, коли вона йде на зустріч з тією людиною. Ми погоджувалися, я часто з чоловіком брала племінників і до себе, адже розуміла, що сестра має знайти своє щастя, адже їй теж потрібна своя сім’я.
А нещодавно Наталя подзвонила нашій мамі, сказала, що той чоловік купує їм путівки в Туреччину на відпочинок, але її дітей брати з собою не хоче. Тому Тамара звернулася до мами, щоб вона на два тижні взяла дітей до себе. Та мама відмовилася, вона сказала, що вже на пенсії і їй важко сидіти з двома дітьми буде два тижні. Мама сказала, що меншу дитину в садочок потрібно водити, старшу – в шкоду збирати. Як пенсіонерка моє впоратися з цим? Але найбільше не сподобалося мамі, що той чоловік відмежовується від них. І що це за сім’я така буде, якщо він вже зараз їх бачити не дуже хоче?
Тоді Наталя зателефонувала мені. А я сказала, щоб вона добре подумала, адже робить помилку. Якщо вона вийде заміж, то що тоді? Мені прийдеться ледь не щодня забирати племінників, бо так скаже її чоловік. Я теж сказала Наталі, що два тижні сидіти з дітьми не збираюся.
Ми з мамою завжди допомагаємо з дітками, але можемо посидіти з ними день-два, але не тижнями, а тим паче, це швидко увійде в звичку, це буде нашим обов’язком згодом.
Одним словом, ми не погодилися, а Наталя образилася на нас. Адже той чоловік з дітьми їхати не хотів, вони не знайшли спільну мову і він її залишив. Тепер Наталя зі мною і з мамою навіть розмовляти не хоче, ображається, що ми все їй зіпсували. А мені прикро, що вона сама всього не розуміє. Адже ми з мамою вважаємо, що вчинили правильно.
Фото ілюстративне.
