fbpx

Після бабусі нам дісталася її квартира. Ми порадилися і вирішили, що я відмовлюся від неї, а її успадкує брат, зате мамина квартира, в якій ми зараз живемо, дістанеться мені. Всі погодилися, щасливий Богдан вступив в спадок, а я раділа, що теж матиму своє власне житло

На сьогоднішній день в моєму житті склалася зовсім непроста ситуація, я можу залишитися без свого даху над головою зовсім. І все через те, що весь цей час вважала, ніби рідній людині у всьому можна довіряти і покластися на неї.

Я зі своєю мамою та рідним братом жила в хорошій двокімнатній квартирі. Брат мій Богдан на 4 роки старший за мене. Батька нашого не стало вже давно, коли мені було лише 6 років. Його мама, моя бабуся, жила в іншому місті. Інших дітей у неї не було, і заповіт бабуся написала на нас з братом, її все майно мало залишитися мені та Богдану.

Коли брат закінчив навчання в школі, вступив на навчання в університет в сусіднє місто, де якраз жила наша бабуся. Щоб за гуртожиток або оренду кімнати не платити чималі гроші, жив брат на той час у нашої бабусі в її квартирі.

І якраз в тому році, коли Богдан наш закінчив навчання в університеті, бабусі не стало. Ми спочатку планували продати її квартиру разом, але потім сіли всією сім’єю і вирішили так: я пишу відмову від спадщини на користь нашого Богдана, щоб усім добре було, потрібно було вирішувати щось.

Мій брат в той час влаштувався на непогану роботу, почав з дівчиною зустрічатися, планував створити сім’ю, я йому в усьому довіряла, хотіла. щоб в нього склалося все. Ну, власне житло на той час було йому просто необхідно. А я все одно жила з мамою та й ще вчилася тоді в рідному місті. Ми усі вирішили, що бабусина квартира буде братові, а квартира батьків, в якій ми зараз живемо, залишиться мені. Так мало бути справедливо.

Богдан став жити своїм життям, рідко навіть телефонував мені. А мами нашої через рік не стало. Брат навіть не приїхав тоді до нас.

Потім, коли я вже дзвонила з приводу квартири, щоб він, як ми домовлялися, переписав свою частку на мене, Богдан все говорив мені якимись одними відмовками, що у нього багато роботи і ніяк не виходить приїхати, як не одне, то інше, аби не з’являтися у нас на порозі. Загалом, годував сніданками, щоразу було щось нове.

Я ніяк з ним не могла з рідним братом домовитися. Наша мама відписала свою частку мені, ще частка була моя і так, а ще частка – Богдана. І ось в один прекрасний день він просто приїхав з речами до мене у нашу квартиру і сказав, що буде жити в цій квартирі, адже це і його дім. Виявилося, Богдан давно розлучився з тією дівчиною, втратив роботу і продав бабусину квартиру. А гроші розійшлися у нього, як вода, він у мене людина зовсім не економна.

Богдан, як я вже зрозуміла тепер, навіть не збирався виконувати свою обіцянку, яку дав колись мені і нашій мамі. Богдан постійно водить сюди своїх друзів, а мені дуже непросто так жити, коли в квартирі постійно якісь чужі люди. Я відверто намагалася поговорити з ним, щоб хоча б продати квартиру, поділити гроші навпіл і кожному купити свою квартиру, адже я розумію, що іншого виходу у нас зараз немає. А брат спокійно каже: «Мені це не треба. Тобі треба – з’їжджай з цієї квартири, якщо хочеш жити окремо, а мені і тут добре, мене влаштовує все».

Третина квартири належить Богдану. Продати дві третини квартири, які належать мені, самі розумієте, майже нереально, а якщо покупець знайдеться, то це будуть якісь копійки, на таку пропозицію люди точно не погодяться. Просто взяти і з’їхати я теж не можу. У мене і грошей особливо немає, щоб якесь житло зараз орендувати, і чисто по-людськи я просто обурена, чому я повинна залишати свій власний дім, де прожила все життя?

Я вже думала взяти кредит, щоб викупити частину квартиру свого брата. Але продавати її він відмовився, він добре розуміє, що за свою частину житла собі нічого не купить, а так повноцінно проживає в квартирі і навіть за комунальні не платить, адже все оплачую я сама лише за свій кошт. Просто не знаю, що робити. Дотепер не можу повірити, що рідний брат виявився такою недоброю людиною. Не знаю, що робити, як вирішити питання з квартирою, адже розумію, що брат свою обіцянку виконувати не буде.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page