Я вийшла заміж дуже рано, і вважаю, що мені неймовірно пощастило з чоловіком. А ось про нашу доньку я цього сказати не можу. Заміж вона вийшла пізно, в двадцять сім років, ще й року не прожили, а чоловік їй уже бігає “наліво”. Правда, сама Олена про це не здогадується. Факт такого вчинку зятя став відомий нам з чоловіком випадково. Тепер це стало важливою проблемою для нашої сім’ї.
Ми кілька днів думали, що з цим робити, і вирішили мовчати і нічого доньці про це не говорити. Знаю, що це звучить дивно, але нам здається це буде краще для неї.
У неї ж так довго нікого не було і якщо ми зараз все розповімо, то вона знову залишиться одна. Хіба можна бажати своєї дочці, щоб вона в дорослому віці була самотньою? А якщо їй вдруге не вдасться вийти заміж, адже до нього справді не було достойних претендентів. А в цій ситуації, не дивлячись на його невірність, наша дочка з кимось і їй не так самотньо.
Але у цьому нас не всі підтримують. Наприклад, моя сестра вважає наш вчинок неправильним. До речі, саме вона першою дізналася через спільних знайомих про невірність зятя і нам розповіла. Проте вона не намагається втрутитися, бо розуміє, що такі справи повинні вирішуватися всередині сім’ї. І я щиро поважаю її за це. Якби на її місці був хтось інший, то моїй доньці уже б давно розповіли, що насправді відбувається в її шлюбі.
Мій чоловік теж спочатку ставився до цього з певним нерозумінням, осудом. Йому здавалося, що подібне дуже дивно і неправильно, адже ми прожили довге життя без невірності. Але мені вдалося переконати його, і він зрозумів, що так для нашої дочки буде краще.
Я наважилася, і спробувала поговорити з зятем – сказала йому, що мені все відомо і запитала, що він далі збирається з цим робити. Він стверджує, що все сталося випадково і що це більше не повториться. Також з його слів я зрозуміла, що зять не дуже задоволений зовнішнім виглядом моєї доньки. Я теж, до речі, неодноразово звертала їй увагу на це. Жінка завжди має намагатися добре виглядати, але моя донька ніколи в це особливо не вкладалася.
То ж залишається сподіватися, що зять дотримає своєї обіцянки, а донька перегляне свої позиції теж. Як би там не було, але сподіваюся, що в нашій в родині все буде добре.
Ми з чоловіком не вічні, а наша дочка – єдине, що у нас є. І ми б не хотіли, щоб коли нас не стане, вона залишилася без підтримки. Так, у неї є друзі, але вони ніколи не замінять справжню сім’ю. А ще, ми дуже сподіваємося, що скоро діти подарують нам онуків.
Фото ілюстративне – psychology.
