Зараз хочу розповісти про свою непросту життєву ситуацію, можливо, почую хорошу думку. Щиро кажучи, що моя свекруха дуже дивовижна та рідкісна людина. Про неї щось недобре я нічого не можу сказати: вона дуже добра людина, усміхнена, гостинна, любить і шкодує буквально всіх, кого лише може: від зовсім маленьких дітей до безпорадних стареньких людей. У матері мого чоловіка енергія нескінченна: вона завжди рано встає, пізно лягає, ніколи не сидить вона без діла жодної хвилини, хоч і сама вона вже давно на пенсії.
Моя свекруха лікарка, вона завжди готова прибігти на допомогу до будь-якого, хто попросить, ніколи грошей не бере за свої послуги. Загалом – хороша та добра людина, більше нічого мені сказати.
Але справа в іншому. Колись мій чоловік Дмитро був одружений. У першому шлюбі у нього народилося дві дочки, різниця у їхньому віці всього один рік. Але дружина його зустріла іншого, довго вона з ним листувалася, а потім цей чоловік приїхав за нею в наше місто: мовляв, розлучайся, я тебе з дочками до себе заберу.
Тоді в їх сім’ї було велике непорозуміння, Дмитро хвилювався за своїх рідних дочок, що вони будуть далеко від нього, адже він був хорошим батьком. Його можна зрозуміти, адже він їх батько. Але мудра свекруха всіх заспокоїла, сказала, що навіть розлучатися потрібно вміти з розумом, все робити по-людськи, тим паче, що діти ні в чому не винні, і вони не мають відчувати якогось негативу між батьками. Мати чоловіка сказала Дмитрові, що зараз є всі засоби відеозв’язку, будеш дочок хоч кожен день бачити, а втримати дружину в сім’ї він все одно вже не зможе.
А потім мій чоловік зустрів мене і ми одружилися з Дмитром. Я народила двійнят: дівчинку з хлопчиком. Щиро кажучи, мені не дуже подобалося, що чоловік часто спілкується зі своїми дочками по скайпу, ну ось якесь почуття неприємне, я завжди виходила в цей час з кімнати, мені не хотілося бачити, як він щебече зі своїми дітьми, хоча я розуміла, що вони його рідні і він любить своїх дітей.
А потім цікавість узяла верх: стала спостерігати, як спілкуються з чоловіком його дівчинки. Чесно кажучи, мені це дуже не сподобалося, вони дуже невиховані: сперечаються між собою, постійно нічого не можуть поділити, до дорослих жодної поваги не мають. Якщо я випадково з’являлася на відео, дівчатка шепотілися, гримасували і хихикали. Мені було ну якось дуже добре видно, що вони насміхаються саме з мене. Напевно їм мама вдома щось про мене розповідала, та, судячи з усього, щось не дуже хороше.
Зараз моїм дітям вже 4 роки, свекруха з трьох років бере їх влітку на свою дачу, а також дітей моєї зовиці, і все було досі добре.
Але недавно сталося щось не зовсім хороше та приємне мені. Перша дружина мого чоловіка розлучилася зі своїм другим чоловіком і збирається їхати жити назад до нашого міста, у неї тут квартира і батьки її тут живуть. Свекруха моя відразу зраділа:
– Ну ось, скоро літо, буду всіх своїх онуків забирати на все літо на свою дачу, разом сидітиму з ними там. Їм там всім разом буде весело!
Я аж засмутилася. Свекруха це помітила, все зрозуміла і каже:
– Ти вже не ображайся, дочко, на мене, будь ласка, діти ж не винні, я ж не можу відректися від будь-якого свого онука! Вони усі мої рідні діти.
Я все розумію, але і мене зрозуміти можна – я не хочу цього спілкування!
Мої ревнощі до дітей від першої дружини – це вторинне. Я навіть не проти, якщо Дмитро буде зустрічатися з дівчатками десь окремо від нас. Але їх невихованість не дає мені спокою, мені це зовсім не подобається. Одній вже майже десять років, інший дев’ять, а поводяться як базарні баби, ну от чесно, вони саме так себе і ведуть.
Мої діти ще маленькі зовсім, причому дуже тихі, і я хвилююся, що їх будуть вчити чомусь недоброму у тих дітей, вони матимуть поганий приклад. Бабуся не завжди може встежити за кожним.
Загалом, відчуваю, що на це літо я не віддам дітей до їх бабусі, як це робила завжди. Або за умови, що розділимо цю відпустку навпіл – спочатку одні, потім інші. Очікую, що скаже на це свекруха та Дмитро, вони можуть мене не зрозуміти, образитися, але псувати виховання своїх дітей цими дівчатами я теж не дам.
Загалом, колишня дружина мого чоловіка все нам зіпсувала, у нас все так добре було. А зараз її залишив чоловік, якому набридло утримувати її з двома дітьми малими і чужими для нього. Я хвилююся, що вона знову захоче повернути мого чоловіка, адже Дмитро хороша людина. Жила б там собі, в своєму місті, так ні – вона сюди їде чомусь. У мене слів не вистачає, щоб все це описати. Я не знаю, що мені робити далі. Хіба це так добре?
Фото ілюстративне.
