fbpx
Життєві історії
Перед святкуванням Нового року сусідка нашої мами попросила колишню невістку звільнити квартиру її. Дарина довго не брала телефон, тому мама її колишнього чоловіка прийшла сама, зібрала її і дитячі речі і винесла на вулицю прямо в сумках. Я довго дивилася, як вони сиділи на лавці, а потім запитала чоловіка чи можна запросити їх до нас

Перед святкуванням нового року сусідка моєї мами з другого поверху невістку свою просила, щоб вона йшла з її квартири квартири. Мені моя мама розповідала цю непросту історію, коли я в неї гостювала.

Жила собі сім’я: чоловік, дружина та двоє дітей. Молоді вони, років по тридцять їм обом, і діти у них зовсім маленькі, десь не старше п’яти років, дві дівчинки, рік десь, здається, різниці між ними. Дружина сама родом з маленького села якогось, воно дуже далеко. Вдома сиділа з дітьми останнім часом, не працювала вона зовсім. Жили вони усі разом в квартирі свекрухи, поки не розлучилися.

Виходить так, що жили вони нормально, дітки у них народилися, а потім батько спокійно собі так сказав, що зустрів іншу і зрозумів, що вона його доля і з нею йому краще. Розлучилися, він поїхав до тієї, а колишня дружина з дітьми залишилася в цій квартирі.

Свекруха спочатку мовчала після розлучення – думала, що невістка Дарина вже доросла людина, і сама ж має здогадатися, що квартиру треба звільнити, не маленька вже дитина, все ж зрозуміло, що житло чуже, не її. Але невістка живе і живе, тиждень за тижнем. Мамина сусідка їй тоді прямо питання задала, мовляв, ти коли з’їжджати збираєшся, квартиру коли залишиш? А вона – а мені нікуди з’їжджати, каже, ніхто ніде не чекає з малими дітьми.

Дарина пояснила, що квартиру орендувати їй не має за що, аліменти не великі получає особливо, ледь на життя вистачає, а до своїх рідних їхати в далеке село не хочеться, там й так в малій хаті сім чоловік живе, куди ж туди з малими дітьми. Там і в селі її родина не буде їй рада, тут хоч роботу якусь Дарина зможе знайти, там перспектив зовсім ніяких немає.

Свекруха наче спочатку трохи мовчала, кілька разів їй давала трохи часу знайти житло і з’їхати. То після Великодня погодилася почекати, то навесні, то після травневих свят, то влітку. Але терміни один за іншим проходили, а невістка і не збиралася нікуди їхати. Житло не шукала, проблеми не вирішувала, а під кінець і зовсім телефон перестала брати, коли дзвонила їй мати чоловіка колишнього. На що сподівалася вона? Не зрозуміло мені зовсім. Свекруха ж не буде постійно мовчати і чекати, а тим паче, коли їй говорять неправду.

Сусідку мамину нашу теж можна зрозуміти, бо квартира в столиці ж не копійки, вона теж її здавала б її в оренду.

Тому коли колишня дружина її сина перестала брати телефон і з нею спілкуватися, вона просто прийшла, зібрала її і дитячі речі і виставила за двері.

Ми якраз тоді в мами моєї гостювали. Я потім ще довго дивилася на вулицю у вікно – годин до восьми вечора вона на лавочці сиділа з дітками у дворі, дзвонила комусь постійно по телефону, видно, що зовсім не радісно їй. Я чоловікові кажу, може, хоч дітей до нас візьмемо поки, адже ніч скоро на вулиці холодно? Чоловік трохи мовчав, а потім сказав: “Не лізь, не твоя це справа. Потім ти сама, як їх на вулицю відправиш знову. Вони й в нас оселяться зараз надовго. Як ти тоді попросиш піти її з дітьми?”

Але я все дивилася, дівчат маленьких було більше шкода, звичайно. Настій вже не був такий святковий у мене. А о дев’ятій годині я подивилася в вікно, її вже не було. Поїхала, видзвонила когось, знайшла же варіант. А сусідка наша відразу замки всі в квартирі своїй поміняла після того.

А нещодавно та сусідка до нас приходила, сказала, що у її сина з новою дружиною скоро теж дитина буде, але вона у свою квартиру їх не пускатиме, каже нехай самі розбирається, в квартиру вже квартирантів знайшла. А то, виходить, син одружується, а проблеми потім матері залишаються, як і було минулого разу. Ніби й шкода сусідці невістку колишню і онучок, але ж вона теж не має віддавати їм квартиру свою. Невже хтось би ось так просто віддав своє житло?

Я, звичайно, їй нічого не сказала, але в душі мені дуже шкода ту молоду жінку. Де вона тепер з малими дітьми, куди поїхала? Але ж це рідні онучки нашої сусідки. Хіба можна було так зробити ще й перед Новим роком?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page