Минулого року перед Новим роком я дізналася, що мій чоловік чоловік знайшов іншу. Я зустріла їх в супермаркеті на іншому кінці нашого міста. Вони так весело спілкувалися, по їх поведінці я зрозуміла в чім справа. Найсумніше було те, що ця жінка виявилася моєю колегою з роботи.
Коли Артем повернувся додому, на нього вже чекали його речі, які я встигла зібрати за цей час. Він все зрозумів і став збирати пакети, мені хотілося йому сказати все, що було на душі, але я навіть не могла дібрати слів.
Артем пішов, а я залишилася одна. Я стала згадувати, яка я була щаслива у шлюбі. Чоловік постійно турбувався про нас з дочкою, любив та поважав моїх батьків, він всі ці роки був надійним і таким рідним. Я не могла збагнути чому так сталося.
А потім лише я думала, як сказати це власній доньці та зятеві, як повідомити родині та батькам. Я зателефонувала на роботу, попросила директора, щоб дав мені відпустку на тиждень, адже недобре себе почуваю. Він мені не відмовив, виявляється, що на роботі всі знали, що Артем мій пішов до Олесі.
Через тиждень я вийшла на роботу, адже я там гарно заробляла, а зараз життя непросте, тому я не могла так просто звільнитися і сидіти вдома, адже роботу хорошу не так просто знайти.
В той день мене зустріла Олеся, вона пройшла повз мовчки, просто опустивши очі. А потім відпросилася з роботи в директора.
Потім був Новий рік, Різдво, але я навіть не зрозуміла, що то свято і коли воно минуло.
Через тиждень, повертаючись з роботи, я побачила автомобіль свого чоловіка біля під’їзду, я дуже зраділа, думала Артем буде просити вибачення. А він просто спокійно повідомив, що подав на розлучення. Через місяць Олеся прийшла на роботу з обручкою.
Вже майже рік відтоді минув, а я все не можу забути свого чоловіка. Адже я була щаслива з Артемом. Можливо, я сама винна в усьому, адже навіть не намагалася його повернути в сім’ю? Можливо було варто відстоювати свою близьку людину?
Фото ілюстративне.
