Маму на поріг не пустили.
Теща приїхала несподівано. Це було не схоже на Марію Кирилівну. Вона завжди приїжджала в січні, після свят. За матеріалами
Так повторювалося протягом десяти років. Що зараз щось змінилося?
Сергій з Люсею почули дзвінок. Тільки одна жінка могла так дзвонити. Сергій відкрив двері. На порозі стояла вона, теща.
– Мама! – вигукнув зять. – Яка несподіванка!
Теща ніколи не чекала запрошень. Вона була простою жінкою і не терпіла жодних церемоній. Але і Люся теж була з цієї ж породи.
– Мамо, ви навіщо приїхали? – прямо запитала дочка.
– Як навіщо? Я ж завжди до вас в цей час приїжджаю.
– Місяць переплутали. Зараз не січень.
– Що ж тепер буде? – схопився за голову Сергій. – Це вона у нас до нового року. Прощай веселощі. Будуть нудні посиденьки і здорове харчування кожен день.
Приїзд тещі і так був для хлопця катaстрофою, а тут цей позаплановий приїзд.
Він з надією дивився на Люсю.
Але дружина все вже вирішила:
– Так, мамо, а тепер Сергій тебе відвезе на вокзал. А в січні як годиться приїжджай.
Сергій завмep. Зараз почнеться про невдячність. Якось не дуже – відправляти людину, яка щойно приїхала, назад. Мати знизала плечима.
– Гаразд. Тільки можна я у вас варення залишу і наступного разу нічого не привезу?
– Можна, мамо.
Сергій з Люсею налили мамі чаю і через пів години зять летів на вокзал, щоб теща встигнула на поїзд.
Через сльoзи, які котилися з очей, мама і дороги не бачила. Вона ж і приїхала раніше, щоб відсвяткувати з дочкою Новий рік, бо останнім часом не дуже добре почувається. Але дочка про її здоров’я так і не спитала, напевно, їй було ніколи.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
