Тетяна все ніяк не могла повірити, що невістка загадала їй тих якихось 100 гривень. Приписала їй якийсь незрозумілий “борг”. І не посоромилася ж такого! Молода, а така дріб’язкова людина виявилася, просто в голові не вкладалося цей вчинок у 56-річної жінки.
Невісткою Тетяні 30-річна Оксана стала всього близько року тому. Живе молоде подружжя окремо від своїх батьків, квартиру вони орендують, економлять на всьому. В недалекому майбутньому хочуть брати кредит, щоб мати своє власне житло, а поки відкладають гроші на початковий внесок, а це чимала сума. Але підійшли до цього питання відповідальну, зайву копійку не витрачають, економлять, і їм це гарно вдається, щиро кажучи.
– Хіба її врятують ці гроші, якихось 100 гривень, ось скажи мені, чи допоможуть їй вони? Квартиру на них вона купить, чи що? – все ніяк не може заспокоїтися Тетяна після того.
Декілька днів тому син зі своєю дружиною зібралися на машині у великий супермаркет, щоб скупитися на Новий рік та Різдво і Тетяна сама попросилася з ними, просто подивитися, казала, що нічого особливого купувати не планує, адже всі продукти купила заздалегідь.
Піти з цього магазину з порожніми руками неможливо, принаймні, у Тетяни в той день це не вийшло. Оксана теж набрала в візок багато продуктів та різних різних дрібниць. На касі забарилися трішки, відволіклися на щось, а коли звернули увагу, виявилося, що покупки їм рахують одним чеком, касирка все до купи зібрала і один рахунок зробила.
– Гаразд, я зараз все оплачу зі своєї власної карти, а потім розберемося по дорозі хто і що купував! – спокійно сказала тоді Оксана своїй свекрусі.
Поки їхали назад, розклали покупки і порахували по чеку, що Тетяна винна Оксані 1100 гривень, адже саме на таку суму скупилася вона.
Свекруха відразу полізла шукати гроші в гаманець:
– Тільки ось дрібних грошей у мене немає, на жаль, лиш тисячу гривень маю! – зітхнула вона. – Оксано, ось тисячу гривень тобі віддаю, бо лише стільки з собою взяла в дорогу з дому, а 100 гривень буду винна тобі! Гаразд?
– Так звичайно, все добре, потім віддасте! – спокійно махнула рукою невістка. – Повернете, як буде нагода.
– А ми з подругою якраз ось уже кілька місяців замовляємо сухофрукти в одному інтернет-магазині, дуже смачні, якісні та набагато дешевші ніж в магазині! – розповідає Тетяна. – Сушені персики, фініки, груші та ягоди. Оксана якось була у мене, спробувала, їй сподобалося дуже, попросила замовити і на неї – на мою адресу перед новорічними святами, щоб не платити зайвий раз за доставку. Я так і зробила в цей раз!
Кур’єр благополучно привіз сухофрукти до Тетяни, а наступного дня Оксана приїхала до свекрухи за своїми персиками і грушами.
– Я її попередила заздалегідь – твоє замовлення, кажу, на 400 гривень. Приїхала вона, я віддаю їй її пакет, вона мені – конверт з грошима, мабуть, приготувала вже. І заявляє мені – там не 400 гривень, а менше, я 100 гривень звідти відняла, ну якраз ті, які ви мені винні залишилися ще були за ті покупки, які в магазині придбали віддати, пам’ятаєте? От чесно, я мало не впала! Треба ж бути такою дріб’язковою людиною, ми ж не чужі люди. Доросла людина, працює вона і син мій, зарплату отримує, і тут – якісь гроші, просто 100 гривень. Я в ній розчарувалася! Така дріб’язковість, навіть неприємно!
Оксана помітила, що свекрусі це не сподобалося, але вона впевнена, що вчинила правильно. Їм зараз гроші дуже потрібні, й так на всьому економлять. Чому вона має тих 100 гривень дарувати?
Я не знаю, як ви, але я рахую, що права невістка, вона вчинила правильно. Якби там не було, але якщо гроші винна то потрібно віддати, щоб ніхто потім ні на кого не ображався.
Фото ілюстративне.
