– Оксано, я все розумію, звичайно, твоя бабуся занедужала, залишилася зовсім одна, без свого чоловіка вже давно. Але чому вона повинна жити саме з нами у нашому будинку? Нехай вона тепер живе у твоєї мами, це ж її рідна донька, і вона все одно не працює, сидить удома. А у нас, можливо, незабаром і дитина буде, не вистачало нам тут ще й такого тягаря!
– Як ти можеш так її називати? Це моя бабуся! Рідна. Я дуже люблю цю людину. Вона все моє дитинство доглядала за мною, коли мама важко працювала весь день на роботі. Вона завжди була мені як вірний друг і як надійна підтримка. А моя мама не може їй допомагати, ти ж знаєш, вона останнім часом недобре себе почуває, їй самій допомога потрібна.
– Які у тебе всі родичі, усім все потрібно, усім щось недобре? Але ще є будинок для стареньких людей? Я все обіцяю оплатити сам. Знайдемо дуже хороший будинок, буде там бабуся жити, як на курорті! там за нею і доглядатимуть краще. там і буде її щастя.
– Виходить, що тоді мама могла відвести мене в дитячий будинок, коли їй жилося важко, адже виховувала мене вона одна, без батька, але бабуся забирала мене до себе і доглядала за мною всі роки, поки я була маленькою. Подумай, ну скільки їй залишилося? Дай їй останні роки прожити в люблячій та рідній сім’ї! У нас буде ще все життя щоб пожити для себе, вона мені рідна, розумієш?. А поки просто поживемо так, вона дуже добра людина, вона нам ніколи не заважатиме. Та й ти полюбиш її, ось побачиш! Вона чарівна бабуся, з гумором і добротою душевною!
– Від старих людей неприємно пахне! Я не хочу щоб від мого одягу йшов цей запах!
– Ти розумієш, що колись твої діти скажуть такі ж слова про тебе, як тоді ти себе почуватимеш?
– Мені ще не скоро до цього, я навіть не думаю про таке. А поки я хочу жити нормальним життям, а не з якоюсь бабусею, не хочу підлаштовуватися під неї.
– Так, добре, я тебе зрозуміла, ну вистачить вже того, що я почула від тебе. Знаєш що, збирай речі і йди собі. Моя бабуся дбала про мене все своє життя, скільки я себе пам’ятаю, вона любила мене і допомагала чим могла. А ти таке говориш про людину, навіть не знаючи її! Ти ж так і не сходив ні разу до неї в гості зі мною!
– Мені йти? Ти вибираєш якусь стареньку бабусю замість чоловіка?
– Я вибираю свою сім’ю. Обираю любов, відданість, турботу та повагу. А ти йди, тобі цього ніколи не зрозуміти.
Чоловік від Оксани пішов в той же день.
Оксана привезла до себе бабусю і, хоч і сумувала за своїм чоловіком, адже разом вони прожили чимало, з кожним наступним днем розуміла, що вона вчинила правильно. Бабусі ставало гірше. Але вона завжди намагалася бути веселою і постійно дякувала внучці за турботу. Вони згадували дитинство, дідуся, прогулянки по рідному селу. Частенько до них приходила мама Оксани, вона купувала продукти, молоко, м’ясо, допомагала чим могла, адже самій жилося не дуже просто.
Бабусі не стало через місяць. Вона спокійно пішла, поцілувавши свою Оксанку перед сном. Вона була щаслива, що до останнього їм вдалося стільки часу провести разом.
Оксані ще довго дуже не вистачило бабусі. Вона часто ходила до мами, їй ставало трохи краще. Вона була дуже вдячна своїй донечці, що та дуже добре дбала про бабусю до самого кінця.
А незабаром Оксана вийшла заміж і її нітрохи не засмутило те, що її чоловік жив зі своєю бабусею, старенькою, але дуже доброю та милою жінкою. Вони подружилися і іноді їй здавалося, що це її бабуся дивиться на неї цими старечими мудрим очима. Оксана була щасливою в родині свого чоловіка.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – khersondaily.