fbpx
Про жінок
Одного разу товариш показав мені бiлuзну своєї дружини: тoй випaдок повністю пeрeвeрнув усе моє життя

Нещодавно мій хороший друг попросив мене зайти до нього в гості. Він відразу провів мене прямо в спальню і дістав з шухляди комода якийсь пакет. Він вийняв звідти розкішну мереживну бiлизну своєї дружини і показав її мені, сказавши:

– Я купив цей комплект для дружини, коли ми вперше були в Парижі. Здається, це сталося років десять чи дев’ять тому. Вона так жодного разу її і не наділа, все берегла для якогось особливого випадку. Мені здається, зараз настав саме цей момент.

Друг підійшов до ліжка і акуратно поклав цю казку з мережив і шовку до решти речей, підготовленим для пoхoрoну. Вчора дружина мого друга пoмeрла. Він довго дивився на речі, а потім обернувся до мене і сказав тихим шепотом:

– Знаєш, тепер я зрозумів, що не потрібно нічого зберігати для чогось особливого. Кожна хвилина, кожнa годинa, кожен день, що ти живеш на цій планеті, і є той самий особливий випадок.

Читайте також: “А ТИ НЕ ВЕЗИ МАЛОГО СИНА НА ОПEPАЦЮ БІЛЬШЕ ДО КИЄВА. ВІН ВСЕ ОДНО ПOМРЕ”-ВИПAЛИЛА НАДЯ: ВИТИРАЛА МАТИ ХУСТИНКОЮ ПРИПОРОШЕНУ ФОТОГРАФІЮ СИНА. ВІН, ТАКИЙ МОЛОДИЙ – ТАМ. А ВОНА, СТАРА І ХВОРА, – ТУТ

Його слова. Вони повністю змінили все моє життя. Тепер я читаю свої улюблені книги, а не відкладаю їх на потім. Я частіше зустрічаюся з рідними і друзями і рідше затримуюся на роботі. Тільки тепер я усвідомив, що все наше життя – це досвід, який варто цінувати. Кожен день я п’ю вино з дорогих кришталевих келихів, подарованих на весілля. Одягаю кращий костюм, якщо мені потрібно просто піти в магазин.

Я почав користуватися своїми улюбленими парфумами щодня, а не тільки по рідкісним святам. Відтепер слова «коли-небудь» і «одного разу» назавжди виключені з мого лексикону. Тепер я хочу бачити, відчувати, чути і робити вчинки тут і зараз.

Я думаю про те, що б дружина мого друга зробила, якби точно знала, що завтра її не стане. Напевно, вона подзвонила б друзям, з якими давно не бачилася, зібрала б всю сім’ю і відправилася в улюблений ресторан.

Я думаю, що якби мої дні були полічені, то всі незакінчені справи заважали б мені і дратували мене. Думаю, мене б виводив з себе той факт, що я так і не побачив своїх старих друзів, з якими я обіцяв собі зустрітися «коли-небудь потім». Мене б дратували ті листи, які я не написав, відкладаючи їх у довгу шухляду. Я б злився від думки, що не говорив своїм близьким про свою любов до них постійно.

Сьогодні я не пропускаю жодного шансу впустити в своє життя посмішку і щастя. Я не зберігаю нічого, що не приносило б мені позитивні емоції. Я часто нагадую собі, що кожна хвилина і кожен день, прожитий мною, – це і є щось особливе.

Related Post