fbpx
Життєві історії
Одного разу, поки я була на роботі, чоловік прийшов в садок і забрав дітей. Я поїхала до нього, а він просто не відкрив мені двері, хоча точно був удома. Чоловік не хоче, щоб я працювала, хоче щоб я звільнилася і сиділа вдома, а інакше каже, що подасть на розлучення і дітей залишить у себе

Зараз я живу у своїх батьків, а мої діти – залишилися з чоловіком. Ця проблема дуже серйозна. Я вирішила піти від чоловіка, але він відібрав у мене дітей. І не тому, що сильно їх любить. Він просто вирішив таким чином мене покарати.

Починалося у нас все добре. Познайомив нас спільний друг. Ми дуже сподобалися один одному, тому вирішили не затягувати з весіллям. Через рік знайомства одружилися. Тоді я вже чекала дитину. Його і мої батьки допомогли з житлом – купили скромну однокімнатну квартиру. Нехай не велике, але все ж своє житло.

Відразу ж після народження сина почалися проблеми. Чоловік не був готовий до того, що дитина капризує і ночами не спить. Його дратували розкидані всюди іграшки, розвішані пелюшки. А ще йому дуже не подобалося те, що я постійно займаюся сином. А як інакше, коли маленька дитина? Малюку потрібно багато уваги. Але тоді я не звертала увагу його ревнощі.

Через рік ще одна щаслива новина – я знову чекала дитину. Народилася донька. Після цього відносини з чоловіком погіршилися. Тулитися в однокімнатній квартирі було некомфортно. Чоловік часто дратувався. Між нами постійно виникали непорозуміння. Він дорікав мене в усьому. У тому, що мої батьки не змогли забезпечити нам нормальне житло. У тому, що після народження дітей я поправилась. У тому, що я погана мати, неправильно виховую дітей і вони постійно шумлять.

Загалом, я бачила, що сім’я поступово руйнується. Я вирішила, що віддам дітей в садок і влаштуюся на роботу. До цього я сиділа вдома. Але чоловік почав все частіше приходити додому нетверезий. Кількість претензій до мене і до дітей лише збільшувалася. Я вирішила, що якщо буду заробляти самостійно, зможу його кинути і жити з дітьми на знімній квартирі.

Роботу я знайшла. Там познайомилася з хорошим чоловіком. Ми почали з ним спілкуватися. Це була як віддушина. А вдома нічого доброго мене не чекало. Тільки домашній побут – прибери, випери, звари, попрасуй і нетверезий чоловік.

Одного разу я не витримала і все-таки зважилася. Взяла дітей і пішла. Кілька днів жила у батьків, потім зняла квартиру. Одного разу чоловік, поки я була на роботі, прийшов в садок і забрав дітей. Я поїхала до нього, а він просто не відкрив мені двері, хоча точно був удома.

Зараз він поставив мені умову: або я звільняюся і повертаюся додому, або він подає на розлучення і діти залишаються у нього. А мені залишиться тільки виплачувати аліменти. Я боюся, що так воно і буде, тому що у нього є зв’язки і суд може все вирішити в його користь.

Найгірше, що на дітей йому насправді байдуже. Він просто їх використовує, щоб я робила так, як хоче він. У глибині душі я розумію, що якщо я не поведу на його умови, йому просто набридне з ними возитися і вони повернуться до мене. Але де взяти сил, щоб дочекатися цього моменту, я просто не знаю.

Фото ілюстративне – pristor.

You cannot copy content of this page
facebook