fbpx

Нещодавно я йду з роботи, ні з ким не розмовляю. Раптом хтось кличе мене. Обертаюся я – дівчина з дитиною стоїть років п’яти. І каже мені ось так відразу, мовляв, здрастуйте, мене звуть Мар’яна, а ось це – Василько, ваш онук. Я трохи не сіла прямо там же, де стояла. Я сама виховувала свого сина, ніколи ні на морі не була, ні в ресторані, навіть соромно людям сказати, як я економила. Я вислухала ту дівчину мовчки і побігла додому до сина, як же так, у нього хіба є сім’я про яку я не знаю

– Нещодавно я йду з роботи, ні з ким не розмовляю, – розповідає 57-річна Катерина. – Раптом хтось кличе мене по імені і по батькові. Обертаюся я – дівчина з дитиною стоїть років п’яти. І каже мені ось так відразу, мовляв, здрастуйте, мене звуть Мар’яна, а ось це – Василько, ваш онук. Я трохи не сіла прямо там же, де стояла.

Так, у Катерини є син, дуже хороший молодий чоловік. Закінчив інститут з червоним дипломом, робить гарну перспективну кар’єру, збирається на стажування в Європу. Катерина ростила сина сама без чоловіка, одна, і тепер по праву пишається своїми результатами.

Не подобається жінці лише те, що у сина досі сім’ї немає. Та й онуків дуже хотілося б побачити не в глибокій старості, а ще в більш менш молодому віці, щоб можна було з ними погратися ще. Але син тільки сміється – мовляв, що-що, а одружитися він завжди встигне. Дівчата поруч з ним змінюються – то Людмила, то Марина, то Злата. Втім, зараз, здається, молоді все так живуть, до сім’ї і дітей не прагнуть.

Зрештою, міркує Катерина, може, так і правильно.

Сама вона народила свого сина в дев’ятнадцять, сім’ї так і не створила, і всю юність тільки те й робила, що вирішувала проблеми і долала труднощі. Ні, Катерина, звичайно, ні про що не шкодує, що у неї син, навіть навпаки, якби вона не стала мамою тоді, то зараз би точно не мала такого сина, найріднішу людину в світі.

Проте вона часто думає про те, що життя пролетіло якось неправильно. У свої роки Катерина ні разу не була ні на морі, ні в ресторані, соромно сказати про це людям. Все життя економила, ходила в колготках в дірках, молодості у неї, як не було зовсім. Нинішня молодь помилок батьків не повторює – спочатку життям своїм насолоджується, об’їздять багато країн, побачать світ, а вже там починають замислюватися про дітей і сім’ю.

Але тепер картина світу Катерини звалилася в один момент.

– Я подумала, що ви маєте право знати, адже він вам рідна людина, а ви йому, – сказала Катерині та незнайомка на вулиці. – Все-таки онук. Ні на що не претендую я, повірте мені, народила дитину для себе, сама виховую. Розумію, що інформацію вам потрібно обдумати. Ось мій телефон, дзвоніть, якщо вважатимете за потрібне.

Звичайно, Катерина, як тільки прийшла додому, то відразу побігла до свого сина.

Той потер лоб і згадав – так, здається, була така дівчина. Історія банальна: зустрічалися трохи, а потім розійшлися, бо вона хотіла створити сім’ю. Він знав, що вона чекає дитину. Та син сім’ї не хотів, сказав, що не знає, що то за дитина. Більше та дівчина в його житті не з’являлася жодного разу.

Коли вся ця історія трапилася? Син не пам’ятає, стільки років пройшло. Здається, літо було. А може, вересень вже.

У будь-якому випадку, ця дівчина йому не треба, про дитину він не знав і взагалі не впевнений, чи це його син. Чого це вона стільки років мовчала? Та ну, не може бути.

Катерина все ж добре подумала і таки подзвонила тій дівчині.

Дитина народжена в кінці квітня. Зараз хлопчик давно ходить в садок, вона працює, у них все є, допомагають її батьки. Ніякого тестування вона робити не буде – вона знає хто батько, ні на секунду не сумнівається, ні їй, ні дитині це не потрібно. А далі, мовляв, справа Катерини – хоче вона спілкуватися з онуком і брати участь у вихованні – нехай підключається. Ні – вона не образиться. Вона і зізналася якось стільки років потому тому, що “пошкодувала” Катерину – ну як це жити і не знати, що у тебе росте онук.

Після того Катерина відчуває себе якось дивно.

Жити тепер так, як ніби нічого не сталося, вона не може.

Трохи розчарована в синові, але вірити чужій людині теж просто так не може. Вона добре знає, як жінці важко самій виховувати дитину, бо пройшла через це сама, але як знати, що це саме її рідний онук, жінка не знає. Що робити, як далі діяти і чи спілкуватися з цим маленьким хлопчиком?

Але спати спокійно від тоді Катя вже не може.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page