На сьогоднішній день мій чоловік досить добре заробляє. Але я, як не дивно, просто навіть не знаю, що мені робити з його несерйозним ставленням до грошей.
Олег їх не цінує. От просто зовсім.
Ні, він не марнотрат, не витрачає все зароблене на непотрібні дорогі речі або недешеві ресторани.
Йому просто подобається допомагати людям, він каже, що вважає добрим робити справи хороші. У тому числі стороннім, чужим людям.
Це, загалом, хороша якість людська, звісно, але його безмірна доброта стали справжнім лихом для нашої сім’ї, нам з дітям від цього лише гірше, і це щира правда.
Олег якось звик гроші зовсім не брати до уваги, він у мене щедрий, особливо по відношенню до інших людей.
Чоловік дуже любить дарувати хороші дорогі подарунки друзям, завжди дає гроші родичам, на кожні свята дає немалі суми їх дітям на якісь солодощі та іграшки.
Причому чималі для нас гроші, ми не багатії.
А люди цим дуже часто користуються, нас усі кличуть в гості, на дні народження. Навіть люди, яких ми мало знаємо стараються через це з нами дружити, кожен хоче звати мого Олега за кума, адже бачать добре, що з ним не пропадуть.
Ось недавно у його рідної сестри, моєї зовиці, зламався холодильник.
А у них в сім’ї вічно немає грошей, сама сестра не працює скільки я пам’ятаю її, а її благовірний – охоронець в магазині, він такі роботи знаходить лише, йому мало платять, звісно.
Так ось, мій чоловік відразу ж їм на допомогу відізвався, адже Олег людина добра у мене.
Він купив їм дуже хороший холодильник відомої фірми за 17 тисяч гривень.
Я вважаю, можна було б вибрати і набагато дешевший, адже не правильно це.
У нас в цей час теж були проблеми, гроші було куди витратити, та й не заробляємо ми так багато, щоб купувати такі речі сестрі.
Ми зовсім не багатії якісь. Нам самим потрібні гроші. Наприклад, на лікування зубів у мене і чоловіка.
Доньці нашій краще б гроші відіслали, вона адже в іншому місті вчиться.
Коли я Олегу це сказала, він мені сказав, що я дуже скупа. А сестра у нього – бідна жінка, завжди і все життя має нестачу грошей, і вона – його рідна людина.
А як же ми, його сім’я? Мабуть, не гідні такої уваги.
Олег каже, що зуби можна дуже дешево лікувати в поліклініці, а дочка і сама може підробити, якщо їй не вистачає грошей. Мовляв, дитині тільки на користь праця така буде, адже вона навчиться сама забезпечувати себе і заробляти на майбутнє, буде знати ціну грошам.
Посперечалися ми з чоловіком після того тоді, як він той холодильник купив, довго не розмовляли потім. Він на мене як на ворога дивився.
А матері своїй щомісяця певну суму Олег також дає, хоча у неї пенсія досить немаленька, у мене і мама, і тато отримують менше, але ж якось живуть.
Гаразд родичі. Загалом, я це розумію. Але ж мій чоловік і сусідам, і друзям своїм завжди хоче допомогти, каже що робить тільки добро людям.
А якось собачому притулку нещодавно 5 тисяч гривень віддав, я ж не проти, адже там багато тварин приїхали з району, де стоїть вода. Але ж можна трішки менше, адже економимо останнім часом, бо грошей не вистачає на все.
Я спочатку і сама підтримувала цю благодійність. Але ж у всьому міра потрібна.
Мій чоловік не якийсь там багатій і бувають такі моменти, що у нас самих грошей немає і ми чекаємо, поки він отримає зарплату.
Мені доводиться якось крутитися, рахувати кожну копійку, економити.
Буває, що навіть за квартиру не можемо вчасно заплатити. Беру підробіток.
Та й самому Олегові гроші непросто дістаються. Я ж бачу, як він втомлюється на своїй роботі.
Ми навіть на відпустку відкласти ніколи не можемо, самі позичаємо, а потім віддаємо з зарплати.
Я не хочу суперечок в сім’ї, вони мене теж втомлюють. Але як йому пояснити, що не можна бути щедрим на шкоду собі? Як донести до нього думку, що найважливіше – власна родина?
А поки чоловік зовсім мене не чує, каже, що всі люди його поважають за його доброту. Але хіба мені від того легше живеться.
Як змінити його? Чи змінюються люди у такому віці?
Фото ілюстративне.
