Нещодавно до мене в гості заходив син, він повідомив, що свати збираються до Єгипту, вже квитки мають.
Мене ця новина не дуже здивувала, але засмутила.
Марина – моя сваха, жінка дуже цікава. Їй 55, а вона в хороші магазини ходить, гарні речі собі купує, продукти якісні. Я не можу сказати, що вони з чоловіком заробляють дуже великі гроші, але витрачають їх лише на себе, хоча мають двох дітей і троє внуків.
У мене з свекрами завжди були добрі стосунки, але я їх ніколи не розуміла.
Я, як і сваха моя живу в місті, але ніколи не куплю собі нової сукні, якщо знаю, що в дітей моїх заборгованість з комуналки. Онукам потрібно на різні гуртки ходити, одяг гарний, розвиток.
Кожну зайву зекономлену копійку віддаю лише їм. Відколи маю онуків навіть кави на вулиці собі не куплю, каву п’ю лиш вдома, так економніше.
Коли сваху зустрічаю десь, вона така яскрава, доглянута, мені аж не зручно поряд з нею, бо я й близько не маю такого вигляду, хоча ми з нею ровесниці.
Марина жінка непогана, привітна, але вони з чоловіком живуть своїм життям, вважають, що діти мають самі себе забезпечувати.
От і цього разу син прийшов до мене, просив позичити грошей, бо зимові чоботи зіпсувалися у старшого онука, потрібні нові купити, бо зима ще довга попереду, ноги мерзнуть.
Я дістала останні 2 тисячі гривень і віддала йому. Звичайно, не позичала, а просто дала, бо це ж дитина. Але тепер я навряд чи куплю собі курточку на весну легеньку, прийдеться в старенькій ходити, а вона вже вицвіла така.
І інколи я заздрю своїм сватам, вони нікому нічим не допомагають, а діти все одно їх люблять і поважають, навіть більше ніж нас. Чому так?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – kowel.rayon.
