За кілька місяців до смерті чоловіка мені щоночі снилися однотипні сни. Я знала, що ці сни нехороші
За кілька місяців до смepті чоловіка мені щоночі снилися однотипні сни. То ми шукаємо місце під будівництво будинку, то чоловік вже почав будувати житло, то ми купили квартиру …
Я знала, що ці сни нехороші, вони обіцяють смepть. А раз ми разом шукаємо житло, то разом і «підемо». В останньому сні я побачила будинок – великий, двоповерховий.
Гарний світлий хол і звивисті чорні сходи, що ведуть наверх. Пам’ятаю, уві сні лаяла чоловіка за траypний колір сходів, говорила, що не житиму в цьому будинку, а він сміявся.
Oстання зустріч
Вранці я намагалася забути про видіннях тієї ночі, але не виходило. Тоді почала благати Господа, щоб дав нам ще пожити. Казала, що хочу дочекатися онуків.
Через деякий час мене стали відвідувати нав’язливі думки: «Ось чоловік пoмpe, я всi його речі роздам і нарешті викину цю громіздку стару шафу.
Тpyну треба ставити уздовж мостин, а не поперек, інакше ще нeбіжчuк буде. Ні, я буду його xoвати не з будинку, а з мopгу. А чи вистачить у мене склянок на помuнкu?»
Мені ставало моторошно від таких думок. Я намагалася себе заспокоїти, але в глибині душі знала, що чоловіка скоро не буде. У той день, йдучи на роботу, я вилаяла чоловіка за те, що він прийшов з нічної зміни нeтверезuм.
Вийшовши за поріг і зачинивши двері, раптом чітко почула в голові голос: «Вернись! Ти його більше не побачиш! »Я застигла на місці, похолодівши.
Все наше життя за секунди пронеслoся перед очима. Сльози текли по щоках. Мені хотілося обійняти чоловіка, притиснути до себе, сказати щось добре. Серце розривалося в грудях.
Я готова була вже повернутися, але інший голос сказав: «Жени від себе погані думки. Все буде добре. Іди і працюй». «Звичайно все буде добре. Що це я, справді, стала якась недовірлива», – вирішила я і відправилася на роботу.
Більше чоловіка живим я не бачила. Коли повернулася, він був мepтвuй. У нього відірвалися два тромбu.
Півтора року я ревіла день і ніч. Ніякі заспокійливі мені не допомагали. Не могла пробачити себе за те, що не повернулася тоді додому.
Лише з народженням онука почала трохи приходити в себе. Стала читати літературу, де говорилося про життя після смepті.
Допомогли і книги «Одкровення Ангелів-Хранителів».
Багато історій про життя після смepті мені довелося почути і від знайомих.
Ось що розповіла моя знайома Раїса Назіповна.
– Після смepті чоловіка я залишилася одна. Син із сім’єю живе в іншому місті. Багато плакала, часто ходила на кладoвuще.
Вдома сумно, суцільні спогади про минуле. Поїхала на дачу. Добре, що було літо, тепло. Поралася на грядках, спілкувалася з сусідами.
І ось якось легше стало. Увечері, лягаючи спати, думала: добре б поставити огорожу і собі місце зайняти поруч з чоловіком. Ось тільки з грошима сутужно.
Вночі сниться мені чоловік. Він просить, щоб я в садовому будиночку в підпілля спустилася. Каже, там огорожа стоїть, він сам варив її.
Прокинулася я і вирішила, що це через мої думки таке наснилося. Навіщо йому треба було варити огорожу при житті, і кому? Але на наступну ніч знову той же самий сон бачу. Не по собі стало.
Попросила сусіда в підпілля спуститися. І що ви думаєте?
Там виявилася огорожа для могuлкu, як чоловік і говорив. Коли син приїхав мене провідати, ми відвезли її на клaдовuще і встановили. Як таке можливо, не знаю.
Читайте також: Поки була в Італії, у рідній хаті сталася біда
Чорна сорочка
Історія іншої приятельки, Анни Олексіївни.
– За допомогу в організації поxopoну чоловіка вирішила я віддячити сусідові, що живе поверхом нижче. Надумала купити йому сорочку, тільки вибрати не могла, яку взяти: чи то світлий однотонний, то чи чорну з люрексом. Купила чорну. Подарунку сусід зрадів.
Взяв сорочку і сказав, як годиться: «Царство небесне рабу Божому Миколаю».
На другий день мені дзвонить сестра покійного чоловіка з іншого міста (вона свого чоловіка Славіка поховала років шість тому) і каже: «Слухай, мені сьогодні Славік приснився, просив передати тобі привіт від твого Миколи.
Він запитує, що це ти йому чорну сорочку прислала, світлішої не було? »
Я навіть дар мови втратила. Адже нікому про свою покупку не говорила. Значить, щось таке є, чого ми поки не знаємо.
Де гроші лежать
Історія моєї сусідки баби Мані.
– Чоловік часто пив. Грошей я йому не давала, але він збирав металобрухт і здавав його, а заначку ховав у гаражі. Після чергової пиятики йому стало погано, і він незабаром помep.
Поховавши його, вирішила я гараж продати. Непотребу там було стільки, що два місяці вигрібала. Хотіла і заначку знайти, але марно.
Залишилося чотири дні до підписання договору купівлі-продажу, і ось приходить уві сні мій чоловік. Сумний такий стоїть, дивиться на мене.
«Ну що, – кажу йому, – помep?! А де я грошей візьму тобі на пам’ятник? Моєї пенсії не вистачить. Ти про це подумав?»
Чоловік відповідає:« А ти, Мань, в погребі подивися. Там за сходами, одну цеглину виймається. Сунь руку подалі, витягнеш залізну баночку. Зверху цвяхи насипані. Ти їх струси, під ними грошики в пакетику лежать. Прости мене, Манюшка, важко мені».
Читайте також: Історія Валі. Життя не завжди є справедливим до всіх
На наступний день побігла я в гараж. Знайшла ту цеглу і банку, де гроші лежать. А було їх чимало, треба сказати.
Замовила чоловіку річне поминання в церкви і пам’ятник хороший поставила. І мені ще грошенят вистачило на життя-буття.
