fbpx

Не знаю, коли чоловік встиг розповісти своїй мамі про наші плани, і що вона йому наговорила, але розумію, що в справу Марина Павлівна таки втрутилася. Тепер чоловік пропонує «подумати, все добре зважити». Починають проскакувати фрази типу: «А куди я піду, якщо у нас з тобою життя не складеться». Я просто впевнена, що це – слова свекрухи, це вона вклала їх йому в голову, і що тепер робити, я не розумію

Часто буває так, що розумієш вчинки людей лише тоді, коли сама опиняєшся в їх ситуації. Я не розумію свою свекруху, хоча вже і сама є мамою двох синів. Не дай Бог мені колись стати такою, як вона. Я вважаю, що мама має бажати своїй дитині щастя, тому має приймати її вибір. Я себе вже від тепер налаштовую на те, що прийму будь-який вибір своїх синів, навіть якщо буду вважати, що невістки «не дотягують».

Важко сказати чому, але відносини зі свекрухою не склалися з самого початку. Думаю, що основною причиною її невдоволення є те, що я розлучена і у мене є дитина від першого шлюбу. Інших причин я не бачу – люди кажуть, що я красива, я намагаюся бути зразковою господинею, проблем із житлом я не маю, приношу в дім гроші, бо працюю нарівні з її сином, правда, зараз тимчасово перебуваю в декреті.

З Мариною Павлівною у нас ніколи не було відкритого протистояння, ми ніколи не сварилися, але коли ми спілкуємося, напруга просто зависає в повітрі. Останнім часом вона починає все більше і більше показувати своє справжнє ставлення до мене, причому не говорить мені відкрито, в лице, а діє за моєю спиною і налаштовує чоловіка проти мене. А що може бути гірше в сімейному житті?

Ми з чоловіком і двома дітьми – старшому синові від першого шлюбу десять років і спільній дитині два роки – живемо в моїй однокімнатній квартирі. Це житло подарували мені батьки. Чоловік теж жив в однокімнатній квартирі, яка дісталася йому у спадок від бабусі. Коли ми одружилися, він перейшов жити до мене з сином, а свою квартиру почав здавати. Ми живемо добре, у нас чудові відносини, він знайшов спільну мову з моїм старшим сином. Татом він його, звичайно, не кличе, тому що у нього є свій батько, але син слухає його, як рідного.

Два роки тому народився наш спільний син, для чоловіка це – перша дитина. Сказати, що свекруха тепло відноситься до онуків, я не можу. Мого старшого сина вона взагалі як ніби не помічає. Я і не прошу його любити, але коли приходиш в гості, де двоє дітей, і приносиш подарунок тільки одному, а другого навіть ні цукерки, це неправильно, на мій погляд. Але і до молодшого вона не має особливих почуттів, за два роки вона прийшла до нього усього кілька разів, але ж це її єдиний онук. Я її не розумію, але проблема не в цьому. Марина Павлівна може ставитися до онука, як хоче, і як їй совість дозволяє. Я народжувала дітей для себе і чоловіка, і ми будемо самі їх любити і виховувати.

Наша основна проблема в іншому. Я розумію, що у нас росте двоє дітей, і нам стає тісно жити в однокімнатній квартирі. Тому я запропонувала чоловікові продати наші однокімнатні помешкання і купити велику двокімнатну квартиру, а решту грошей витратити на ремонт. Вважаю, що це правильна думка. І нам з чоловіком немає можливості нормально відпочити, і дітям незручно: старшому уроки ніде робити, а у молодшого немає свого куточка для ігор. Придбавши більшу квартиру, ми б віддали дітям окрему кімнату і самі б з чоловіком знайшли спокійне місце в будинку.

Я поговорила з чоловіком, під час цієї розмови чоловік був повністю зі мною згоден, що квартири потрібно продавати і розширюватися. Уже почав замислюватися про ремонт і говорив про свої міркування з цього приводу. Домовилися, що в кінці зими, навесні будемо виставляти квартири на продаж і одночасно шукати варіант двокімнатної, щоб за літо-осінь зробити ремонт і переїхати. Він не висловлював жодного сумніву щодо цього плану.

Не знаю, коли чоловік встиг розповісти своїй мамі про наші плани, і що вона йому наговорила, але розумію, що в справу вона таки втрутилася. Тепер чоловік пропонує «подумати, не поспішати, зважити всі за і проти». Починають проскакувати фрази типу: «а куди я піду, якщо у нас з тобою життя не складеться». Я просто впевнена, що це – слова свекрухи, це вона вклала їх йому в голову.

Я вже починаю сумніватися, чи зможу я перетягнути чоловіка на свій бік. Всі мої аргументи про те, що ми не можемо жити вчотирьох в одній кімнаті роками, що у нас діти ростуть – не спрацьовують.

Я не знаю, що мені зараз робити, як правильно поступити. Може, поговорити зі свекрухою безпосередньо? Інших варіантів покращити наші житлові умови, як продати свої квартири, у нас немає. Зарплати у нас невеликі, накопичень теж немає, батьки не допоможуть. Та й навіщо щось вигадувати, якщо у нас є ці квартири. Що в такому випадку робити, не розумію.

Фото ілюстративне – my.seldon.

You cannot copy content of this page