На початку лютого у мене був день народження. Нічого особливого я не збиралася робити. В гості прийшли мої подружки, друзі з роботи і моя двоюрідна сестра з чоловіком. Вони нещодавно одружилися, я була у них на весіллі, подарувала їм двісті доларів. З Мариною ми колись в дитинстві дружили, потім розійшлися, а після її весілля ми відновили спілкування, тому я їх теж запросила до себе в гості.
Вони довго роздягалися в коридорі, зайшли до зали, широко посміхалися. Марина зачитала мені красиву вітальну промову, потім зі словами «ти любиш таке» радісно вручила мені подарунок – сервіз не надто красивий, і не надто новий. Я мало не відкрила рота від подиву. Я таке люблю? Старе та пошарпане? Скільки живу на білому світі – ніколи в житті мені не дарували щось не зовсім нове. Навіть не передати словами, які у мене всередині вирували емоції!
Я чемно подякувала за подарунок і поклала його подалі від своїх очей. Запросила гостей до столу, але настрій був безповоротно зіпсований. Мені хотілося повернути їм цей сервіз зі словами: «Користуйтесь самі вашим подарунком. Заберіть собі додому цей сервіз». Але я так, звичайно, не зробила через своє виховання.
Три дні мене непокоїла думка про цей подарунок. Я підозрюю, що цей раритет їм на весілля подарувала якась бабуся. Обговорила, ясна річ, це з подругами. Я завжди так роблю. Вони порадили мені не ображатися і забути про це. Не варто так переживати через якийсь сервіз. І викидати не варто, у господарстві все знадобиться.
Зрештою я так і зробила. Цей сервіз лежить у моїй тумбочці жодного разу не користований. Але зараз він перестав викликати у мене негативні емоції.
Цей подарунок дав мені зрозуміти, яке відношення до мене у людей, які подарували мені цю річ. Я зробила відповідні висновки і вирішила менше спілкуватися з ними. А потім взагалі перестала. Ось так, начебто, звичайна річ може фатально вплинути на стосунки між людьми.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
