Іноді шкодуєш рідну людину, останнє готовий їй віддати, а в результаті ніякої вдячності і розуміння немає.
– Я вважаю, що моя сусідка Антоніна вірно вчинила. Вона змогла забрати те, що належить їй по праву, не зважаючи на те, що її засуджували рідні та друзі, вони говорили, що Тоня не по-людськи робить, але вона нікого не слухала. Вона повела себе добре. Ось, нещодавно таки вона вселилася нарешті в свою квартиру, про що так довго мріяла. Завезла будівельні матеріали, робітників, ремонт почала робити. Я проект бачила, який дизайнер їй зробив, справжня краса там буде. Марина обіцяла мені, що на новосілля запросить мене десь в січні, – розповідала кума.
– Зрозуміло. Залишила, значить, квартиру собі, виставила сестру рідну з двома малими дітьми, з немовлям на руках. І куди тепер вони поїхали, не знаєш? – поцікавилася я.
– Щиро кажучи, я зараз точно не знаю, де вона живе. Здається, говорили мені люди, що сестра до якоїсь своєї шкільної подруги з дітьми з’їхала, тимчасово наче, адже їй дійсно не було куди йти.
– До подруги своєї поїхала жити з двома дітьми? Ти серйозно? Адже це не вирішення проблеми з житлом зовсім. Ну тиждень, ну місяць у подруги вони поживуть усі разом, але хто ж їх більше буде тримати в себе вдома цілу сім’ю? А далі вони будуть робити? Малі діти в чужій хаті це важко.
– Звідки я знаю? Сама нехай думає, але це не проблеми Антоніни, я так вважаю. Ти так говориш, ніби не погоджуєшся з нею. А вона, між іншим, не чуже щось взяла, а своє повернула, на що має вона повне право. Нерухомість, яку спритні родичі присвоїли собі. Треба було віддати своє сестрі, аби бути доброю для всіх? Антоніна теж вже не молода давно, по орендованих квартирах жити, ще й гроші за це платити. Їм з Андрієм одружитися пора давно, дітей вже своїх мати. Антоніна свою мама і тата доглядала багато років, а її сестра й носа не показувала, вона тоді заміжня була, у чоловіка і квартира і машина своя, до батьків вона не навідувалася, нічим їм не допомагала, казала, що в неї діти. А сестра не заміжня, дітей немає, то нехай і няньчиться з батьками, така в неї доля. Тато з мамою свою квартиру залишили Антоніні, коли їх не стало. Потім сестра розлучилася з чоловіком і повернулася жити в квартиру тата й мами, Антоніна їй нічого не говорила, адже діти малі, та сказала, що це тимчасово, нехай думає про своє власне житло. А сестра і не збиралася нічого шукати, адже батьківську квартиру вважала своєю.
– Все одно, не по-людськи якось вийшло зовсім. Сестру мені зараз її дуже шкода, по-людськи просто, адже діти малі. У мене б совісті не вистачило виставити рідних людей просто так серед зими на вулицю.
– На то і розрахунок, мабуть, був у всієї рідні, що у Антоніни совісті не вистачить сестру з дітьми на вулицю попросити. Не стане, мовляв, вона стояти за своє зі своєю рідною сестрою. А тепер вся рідня на неї ображається, ніхто не хоче зрозуміти її. Ну ще б пак, в кінці кінців доведеться, мабуть, тіткам сестричку з дітьми до себе брати. Усі родичі тепер з Тонею не розмовляють, таке людям про неї розповідають. Наче діти якісь, але ж вони всі уже дорослі діти.
– Так, виходить, спадок свій відстояла справедливо вона, а сім’ю свою, найрідніших людей, втратила.
– Ой, та прямо, “сім’я”, ага справжня! Якраз ця ситуація з квартирою і показала все, як воно є насправді, що там не сім’я, а клубок змій справжній. Всі до неї почали погано відноситися, як тільки вона перестала танцювати під їхню дудку. Не знаю, я в цій ситуації на боці своєї сусідки Антоніни. Якщо тобі належить щось по закону, а тим паче нерухомість, забирай собі. І нема чого постійно озиратися на своїх родичів і тих, “кому більше треба”, бо про тебе ніхто з них навіть не подумає, не згадає ніколи.
Виходить, що Антоніна змогла відстояти своє, що належить їй по праву, а родичі відвернулися від неї всі в один день, навіть не намагалися її зрозуміти.
Фото ілюстративне.
