Вийшло так, що найкраща подруга і кума забрала в Оксани коханого. Але вона сама винна, навіщо ж так довіряти людям. Юля була давньою подругою Оксани. Вони колись познайомилися на морі, а потім продовжили спілкування вдома. І вже тоді, на морі, Оксана могла відчути нещирість нової подружки, коли та практично вихопила у неї хлопця, з яким дівчата познайомилися на дискотеці.
Юля постійно намагалася копіювати вподобання подруги. Оксана вже давно помітила, що Юлі обов’язково подобається те, що і їй. Правда, на це абсолютно не звертала уваги. Далі шляхи дівчат трохи розійшлися: Юля – гуманітарій, пішла на філологічний, а Оксану більше цікавили фінанси. Тож навчалися вони у різних вузах, але не припиняли спілкуватися.
Коли Оксанка влаштувалася на практику в банк, вона помітила, що керівник відділу їй приділяє надмірні знаки уваги. Хлопець теж їй сподобася, то ж через деякий час у них зав’язалися стосунки. Мама раділа за доньчині успіхи на роботі, а от від її залицяльника була не в захваті. Її тривожило те, що він вже розлучений, та ще й має дитину. Оксана була закохана, тому на мамині слова не зважала.
Від цих стосунків не була в захваті і Юля. Вона постійно нудила, що тепер їй самотньо, тому Оксана часто брала подругу на побачення. Хоча вона не раз помічала, як та задивляється на Юру, мило йому посміхається, але, зрештою, не буде ж до нього гаркати. Якось мама знову дорікнула Оксані:
– Доню, де це заведено, щоб на побачення ходити з подругою?
Оксана замість того, щоб нарешті послухати матір, знову сердилася на неї: от уже ці жінки з досвідом, знай лише пасуть чоловіків, аби хто не вкрав. Дівчина щиро сподівалася, що коханий найближчим часом зробить їй пропозицію. На день народження Оксани мама допомогла усе приготувати, а сама з батьком поїхала на дачу. Юра прийшов, як і годиться, з гарним букетом і оксамитовою коробочкою, в якій красувалася каблучка. Вона була на сьомому небі від щастя.
Свято пройшло весело, розійшлися усі далеко за північ. Оксана заходилася усе прибирати, Юля взялася їй допомогти, бо залишилася у подруги ночувати. Поки Оксана мила зібраний посуд, Юля вийшла з Юрою на балкон, а коли повернулися, Оксана побачила на його губах сліди від помади, отої яскраво-малинової, якою Юлька недавно фарбувала свої губи. Не тямлячи себе від люті, Оксана вмить виставила їх обох за двері.
Юля телефонувала їй, намагаючись щось пояснити, але Оксана нічого не хотіла слухати. Пізніше до Оксани дійшли чутки, що Юля таки одружилася з Юрою. Оксана довго не могла все забути, але потім зустріла чудового хлопця Євгена і теж вийшла заміж.
Два роки вона нічого не чула про зрадливу подругу, але потім та сама дала про себе знати. Зателефонувала і попросила стати хресною для її доньки. Оксана не зразу, але таки відповіла згодою, бо їй ще бабця Катя колись говорила, що від хреста відмовлятися не можна.
На хрестинах посиділа у невеликій компанії і спокійна прийшла додому, в її серці нічого не тьохнуло. Правда, мама і тут дорікнула:
– Це лише ти у мене така дурепа, що можеш у своєї розлучниці дитину хрестити.
Хоч Юля і пробувала налагодити стосунки, Оксана трималася осторонь, ходила до них в гості лише раз нарік, щоб привітати похресницю. Буваючи у них вдома, Оксана бачила, що життя у них аж ніяк не клеїться. Не важко здогадатися, що чоловік її колишньої подруги, а її колишній «коханий», гуляє. А якось він сам на сам, розпитуючи про її особисті справи, обмовився, що дуже шкодує про все, що сталося.
Та Оксані до них байдуже, у них своє життя, а у неї своє, і місця зрадникам там немає…
Олеся ХАРЧУК
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
