Микола зі своєю сім’єю давно вже живе в рідній домівці. Старший брат Степан одружився на жінці з міста. Спадщину Микола з дружиною не оформляли. Ніби як належить молодшому синові батьківська хата, адже саме він з дружиною доглядали стареньких батьків. Принаймні так в селах. Та й Степан всі ці роки мовчав, на будинок не претендував.
Степан з дружиною приїжджали раз на рік, на Трійцю. Часто батьків не відвідували, нічим їм не допомагали, а з приводу батьківської хати претензій ніколи не було.
Хата старенька вже трохи була, стіни тріскалися, то Микола частково зніс старі споруди, підкріпив стіни цеглою.
І баню побудував нову, паркан гарненький звів. Зробив затишним та красивим подвір’я батьківської хати.
Все було у кожної сім’ї тихо, мирно і спокійно. Поки на поріг не ступив якось Степан. Мовляв, дружина його вигнала, тепер йому діватися нікуди, буде жити на батьківщині. Такі новини, звичайно, Миколу не потішили. Врешті-решт він чимало зробив, перебудував заново майже все, де треба підлатав, а Степан заявився на все готове. Та ще й повів себе за належне, наче додому прийшов, не попередив про приїзд і дозволу у брата пожити в хаті питати не став.
Стіл йому не накрили. Всім виглядом показуючи, що не раді незваному гостю. Постелили брат з дружиною йому в найменшій кімнаті. Дітям довелося з батьками тіснитися.
Наступного дня Степан спав довго, до обіду. Через нього було неможливо пройти на кухню, не зачепивши ногою. Сільські люди встають рано, адже господарство обійти мають, а тут спить і спить.
Прокинувся до обіду, відразу попросив їсти. Дружина Миколи підігріла йому суп, м’яса поклала. Він поїв і знову ліг.
– Як жити збираєшся? – обережно запитала дружина Миколи. – Довго у нас будеш? У нас сім’я все таки. Дівчаткам ніде присісти уроки робити. Хата не велика, дві кімнати всього.
Степан промовчав, а потім сказав, що може ще помиритися з дружиною.
Виспавшись за цілий день, Степан всю ніч дивився телевізор, їз гучним звуком. Через нього ніхто не виспався. А всім рано вставати.
Вдень Степан спить, вночі – телевізор дивиться.
Рідні довго мовчали, а потім дружина Миколи, якось підслухала розмову, коли Степан зі своєю дружиною розмовляв:
– Процес пішов, вони вже зрозуміли, що я тут на довго, нехай знають, що будинок і мій теж. І мені все одно, що Микола там набудував. Його ніхто не просив. Так що все нормально.
Почула і розповіла чоловікові. Мовляв, так і сяк, у Степана з дружиною все добре, це він око поклав на батьківську хату.
Микола пішов до брата в кімнату, зібрав всі речі і викинув на вулицю. Сказав, щоб брат більше не приходив, що потрібно було раніше хату ділити, коли вона валилася, а не зараз на все готове прийшов.
Степан сказав, що він так просто хати не залишить. Але Миколу підтримують всі сусіди, адже знають, що батьків доглянув і хату відбудував. Правда на його боці.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – exclusive.ck.
